політика: адміністративний устрій України
частина перша.
політика мене цікавить хіба на рівні теоретизування, тому не сприймайте наступні слова як заклик до дії… 
я вважаю, що устрій повинен бути федеративним…
“поділити” Україну на історичні землі (і виключити з лексикону термін “губернатор”, бо це імперський титул, досить принизливий для незалежної держави):
- галичина;
- волинь;
- буковина;
- поділля;
- закарпаття
і так далі…
принцип самоуправління, тобто центральна влада має право тільки на загальні закони, наприклад: територіальна цілісність, військо, центральне ЗМІ, федеральна поліція тощо…
кожна федеральна частина має право на своє самоуправління з певними обмеженнями, такими як:
- державна мова — українська;
- школи — україномовні + додаткове вивчення мови національної меншини, що проживає на цих землях;
- ВНАЗ (ВУЗ) — українською;
- центральне ЗМІ — виключно українською мовою, федеральні — мовами, які є більш зручні для мешканців землі;
- 25% усіх податків — федеральній владі;
(далі буде)
вересня 21, 2008 on 11:19 <<цитувати кавалок тексту!>>
А сенс? На вказаних тобою територіях (окрім Закарпаття) мов нац.меншин немає (про російську не говорю). Перейменувати ВУЗ у ВНАЗ можна і без федеративного устрою, та і податки областям можна без нього віддавати і губернатора перейменувати.
На мою думку, федеративний устрій — це бомба повільної дії, закладена у фундамент України.
вересня 21, 2008 on 15:13 <<цитувати кавалок тексту!>>
можливо і “бомба сповільненої дії”…
а можливо і ні…
луганська і донецька області, херсонська та одеська області, автономна республіка крим — це російськомовні землі…
про те, що на цих землях розмовляють українською — не більше ніж міф, або мрія окремих людей….
потуги “українізації” тільки дратують найбільш голосливих людей, що тут живуть…
вересня 21, 2008 on 16:27 <<цитувати кавалок тексту!>>
Я казав що на Сході говорять українською?
Проте на мою думку, говорити російською і бажати жити у Росії — не одне і те ж. Я вважаю, що якщ она сході провести референдум „До України чи до Росії” більшість все-таки бажатиме жити на Україні.
вересня 21, 2008 on 19:46 <<цитувати кавалок тексту!>>
скажіть: ви читаєте одеський\симферопольський\харківський форуми?…
прочитайте…
але одразу хочу повідомити, що ви засмутитеся, бо слова там звучать протилежні вашій думці…
вересня 23, 2008 on 15:05 <<цитувати кавалок тексту!>>
На сході є активісти, які кричать що хочуть жити з Росією, виливається це у протестах („Нато нє прайдьот!”), агітації та, напевне, форумах.
Основна ж маса людей не налаштована так радикально, знайомий з кількома людьми зі Сходу, з різних верств населення, і після розмов з ними склалось враження що у відношення тамтешніх людей до патріотизму менш яскраве, аніж на Заході. Можливо люди більш прагматичні, вони просто хочуть жити, а прапор величезного значення не має
вересня 23, 2008 on 18:41 <<цитувати кавалок тексту!>>
Дуже-дуже підтримую поділ українських земель на федерації, за історичними назвами земель.
Зрештою покійний пан Чорновіл говорив за федеративність, а він мав розум, об’єднати три області зах. україни в галицьку область. Чорновіл романтик, але в нашій країні романтизм, це не лірика перемішана з гуманністю, це вибір між дибілізмом та ідиотизмом, на користь останнього.
Подумати тільки скільки плюсів від федеративності землі отримали б, і культурні, і економічні, і політичні, і соціальні зрушення були б. Таку модель України й європейці гідно розцінили, мабуть пришвидшили для певних регіонів вступ у нато та єс.