як визначити, що поруч з вами “друг”?
вечір, я сиджу тут сам самотній, можливо, саме тому знову мене тягне на філософію… :))
щодо дружби я вже писав колись свою думку, я не вірю в дружбу, не вірю в її існування; але все ж таки люди не поводяться один з одним, як звірі, або ж принаймні не весь час… :))
не кидаються один на одного, не живуть відлюдниками, люди співіснують в суспільстві, в якому без людських стосунків, без людських контактів життя немислиме…
але багато людей “дружать” між собою.
мене зацікавило таке питання: що люди цінують одні в одних?..
звісно, що всі люди є егоїсти, одні є більші егоїсти, інші менші, одиниці взагалі живуть для самопожертви — живуть для когось…
але що дозволяє людям знаходити собі “друзів”?..
я думаю, що дві речі, які дозволяють легко визначити, що поруч з вами “друг”:
— увага до іншої людини (до вас)…
— зацікавленість тим, що є важливим для цієї людини (важливе для вас)…
колись висоцький навіть чудову пісню склав про друга, я ж пропоную простіше “мірило”: якщо немає одного з цих пунктів — знайте, що це не “друг”!.
Ви повинні увійти в систему, щоб отримати можливість відправляти коментарі.
березня 17, 2009 on 22:06 <<цитувати кавалок тексту!>>
Все пiзнається в порiвняннi. Дружба як i кохання i певно iншi почуття є дуже багатограннi. Я згiдна з вашими двома критерiями, хоча i ця увага та зацiкавленiсть може бути не вiчною. Люди, часи, життя iде i мiняється. Нiщо не вiчне :)
березня 17, 2009 on 23:45 <<цитувати кавалок тексту!>>
ось, якщо, не дай Бог, побачите, що ваш “друг” уже вами не цікавиться — можна ставити крапку в стосунках…
березня 18, 2009 on 17:16 <<цитувати кавалок тексту!>>
Крапку я ставлю хiба що було щось катастрофiчне у стосунках. А в iнших випадках я теж перестаю цiкавитись тiєю людиною i крапка вимальовуєься само собою. Але навiть буває так, що коли перестаєш цiкавитись тим хто перестав цiкавитись тобою, раптом вони за тобою скучають i хочуть вiдновити стосунки. Я не проти, але осадок залишається. Хм, всетаки я – злопам’ятна.
березня 18, 2009 on 18:14 <<цитувати кавалок тексту!>>
“Хм, всетаки я – злопам’ятна.”
я також злопам’ятний… :(
давно розівчився пробачати людям, люди це не цінують… :(
березня 19, 2009 on 09:33 <<цитувати кавалок тексту!>>
думаю, друг якраз пробачить багато, знаючи, що він сам – не ідеальний й час розплати настане :))важко мені описати ту субстанцію, яка витає між друзями – відданість, чи що….. допустити її від когось й самому “віддатись” ризиковано трохи, тому не треба цього робити зразу повною міркою. тому вважаю, друзів не знаходять – вони виявляються самі самим часом – час їх виявляє, тобто…
березня 19, 2009 on 19:34 <<цитувати кавалок тексту!>>
усі друзі — люди, і цим все сказано.. :)
березня 23, 2009 on 08:25 <<цитувати кавалок тексту!>>
але далеко не всі люди – друзі, й це важливо не забувати
березня 23, 2009 on 08:27 <<цитувати кавалок тексту!>>
пе.ес. навіть той самий Висоцький – хорошу пісню написав, але не думаю, що пішла б з ним в гори. він був піжоном.
березня 23, 2009 on 16:12 <<цитувати кавалок тексту!>>
ви радше вийняток… :)
більшість жінок пішли би…
березня 26, 2009 on 07:58 <<цитувати кавалок тексту!>>
в гори?… :) більшість жінок не думає, що це гарний відпочинок, хіба ні ?
а люди цінують один в одному спогади і спільні мрії, підтримку в тяжку хвилину і щиру радість, якщо відповідати на Ваше, Дункане, запитання. воно ніби й просто, – я ще ціную щирість в критиці й міру в критиці й добрі манери в критиці.
те ж про злопам”ятність – її не можна недооцінити. за руку її має тримати однак, – мусить тримати – розуміння й виправдання чужого злого поступку. оцей погляд “в корінь” завжди допомагає мені гасити власну злопам”ятність.
а щодо безперестанної уваги до моєї персони, то вона мені байдужа.
з деякими людьми, яких я вважаю своїми близькими друзями, я не контактую часом місяцями. так тільки краще, мені здається – нема перенасичення.
березня 26, 2009 on 11:55 <<цитувати кавалок тексту!>>
усе можна дослідити у порівнянні…
що стосується “дружньої” уваги та всього, що з цим пов’язано, то у більшості випадків така увага прокидається тільки тоді, коли серце людини защемить.
тобто, якщо тобі стало боляче, через те, що людина, яку ти вважаєш другом, чи кохана людина, зігнорувала чи вчинила недобре, то тільки тоді починаєш цінувати гарне до себе ставлення…
березня 27, 2009 on 18:18 <<цитувати кавалок тексту!>>
перечитала й подумала, може справа у ревнощах ?
“— увага до іншої людини (до вас)…
— зацікавленість тим, що є важливим для цієї людини (важливе для вас)…”
і якщо цього, здається, нема , ми починаємо ревнувати ? ;)я думаю, в цьому захована величезна наша проблема. таких людей, як я, в усякому випадку :). природа, яку мені дали поносити, дуже ревнива та власницька, – одна з тих 72 -ох. :) забрало багато роздумів та нервів зрозуміти, що люди (друзі, діти, батьки, близькі створіння)- вільні поступати так, як їм хочеться.
березня 27, 2009 on 19:52 <<цитувати кавалок тексту!>>
дружба — це підвид любові, зрозуміло, що мають місце і ревнощі… :)
пригадуєте школу?..
ти з ким дружиш: зі мною, чи з он з нею (ним)? :)
березня 30, 2009 on 17:03 <<цитувати кавалок тексту!>>
очевидно, в молодших шкільних класах досвіду ще не вистачає визначити психотип :) від того життя і легше, і важче.
правильна відповідь на Ваше питання “мені всі цікаві й я хочу дружити з усіма “, так ? :)
Ви , часом, не були старостою в класі ?
березня 30, 2009 on 18:16 <<цитувати кавалок тексту!>>
старостою я не був.. :))
навпаки, старости на мене вічно жалілися і мене “ставили в кут”…
пс. вчителі, якщо ви це читаєте, пробачте, що я вам так крові попив, мені справді соромно…
березня 30, 2009 on 22:41 <<цитувати кавалок тексту!>>
Та звичайно що ревнощi є! А якже без ревнощiв? Якщо дружиш з кимось порядку 10 рокiв, а вони тебе потiм мiняють на когось цiкавiшого чи гарнiшого чи ше там якiсь причини, то як же не обурюватись, не ревнувати? Перестаєш ревнувати тодi коли розлюбиш ВЖЕ. Поки ще любиш, поки вважаєш другом, доти i ревнуєш. А коли переступаєш межу “ти мнє больше нє дружок” то стає дуже пофiг шо та людина робить, з ким, де i коли.
березня 30, 2009 on 22:48 <<цитувати кавалок тексту!>>
А ще друзi мають бути лояльними один до одного… а не так… сьогоднi я з тобою, а завтра з кимось iншим. Якщо людина до мене лояльна, я розцiнюю це як вияв дружби.
березня 31, 2009 on 05:46 <<цитувати кавалок тексту!>>
“Та звичайно що ревнощi є! А якже без ревнощiв?”
пані КД, “дружби” не існує, яка може бути дружба, коли в твого “друга” виникає сердечне щастя?
у мене всього 10 пальців на двох руках, можу закласти якісь з них, наприклад, мізинці, чи безіменні, що більше п’яти років ні один “друг” мене не витримає… )))
березня 31, 2009 on 17:17 <<цитувати кавалок тексту!>>
Так може це ви такий ;)
А я вчусi вчусi…
квітня 1, 2009 on 04:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
“Так може це ви такий
А я вчусi вчусi”…
вчитеся бути ким? о_О
квітня 1, 2009 on 20:54 <<цитувати кавалок тексту!>>
не ким, може а як. Як не брати близько до серця “зраду” друзiв iтд…
квітня 1, 2009 on 22:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
о_О
хіба можна пробачати зраду, тим паче людині, яка називає тебе “другом”?..
квітня 2, 2009 on 17:24 <<цитувати кавалок тексту!>>
Я власне про те як навчитись зраду не сприймати як таку. Як легше для себе сприйняти поворот подiй що роздiляють тебе i “друга”. Зраду можна “проїхати”, але не обов’язково її забувати чи вибачати. Але отой саме перiод коли щось взнаєш, тебе хапає удар, i як цього оминути – для мене ще неосягнено.
квітня 2, 2009 on 18:39 <<цитувати кавалок тексту!>>
та ну в баню…
раз продав, і вдруге продасть…
коли такий “друг” тебе зрадив, то що він робе за деякий час?..
приходе і каже “ой, так сталося”, “я не навмисне”, “вибач”…
і що?
це змінює якось те, що зроблено, все виправляється?..
хіба можуть СЛОВА виправити ДІЮ?..
квітня 3, 2009 on 18:35 <<цитувати кавалок тексту!>>
Ви про що, зрештою ? читаю : “пані КД, “дружби” не існує, яка може бути дружба, коли в твого “друга” виникає сердечне щастя? це змінює якось те, що зроблено, все виправляється?..
хіба можуть СЛОВА виправити ДІЮ?.. ”
дайте-но, я обмізкую для себе…. коли в моєї близької приятельки виникло сердечне щастя, я трохи за неї перелякалась – воно було “незаконне” …. але була й рада, мені цікаво було спростерігати за її трансформацією – вона ставала розумніша й щасливо-нещасніша. з рештою, пригадую, таке сталося в усіх моїх близьких приятельок, лиш усі вони вийшли з однакової ситуації по-різному.
але наші стосунки аж ніяк не постраждали – навпаки, я стала свідком дуже важливого.
от коли Ви собі там наверху маєте на увазі СЕРДЕЧНОГО друга, котрий зрадив – інша справа.
слова дію не виправлять, але дія помудрішає вас . і як я вже писала нагорі – провидіння обов”язково поставить вас в подібну ситуацію – для закріплення уроку і зрозуміння самого себе.
квітня 3, 2009 on 20:54 <<цитувати кавалок тексту!>>
свіжий приклад — “друг” на цілий місяць забув про мене, і мене це не здивувало.
я усвідомлював, що коли перестану буди потрібним, про мене забудуть.
нікого не засуджую, просто факт констатую. :)
квітня 3, 2009 on 21:52 <<цитувати кавалок тексту!>>
Блiн, запостила не в ту гiлку, педепдошую. Це стосувалось теми про дружбу.
квітня 3, 2009 on 22:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
“я усвідомлював, що коли перестану буди потрібним, про мене забудуть. ”
От як би менi це усвiдомити??? :(
Думаю моє життя було б легшим.
квітня 3, 2009 on 22:11 <<цитувати кавалок тексту!>>
коли йдете довгою дорогою, а поруч людина, яка з вами розмовляє, жартує, ділиться якимись своїми переживаннями, але “сама собі на умі”, коли буде роздоріжжя — така людина, не думаючи, поверне туди, коди їй буде вигідно…
переніс!…
квітня 3, 2009 on 22:12 <<цитувати кавалок тексту!>>
“От як би менi це усвiдомити??? Думаю моє життя було б легшим.”
а що саме ваше життя робить складним? о_О
квітня 3, 2009 on 22:14 <<цитувати кавалок тексту!>>
Власнi емоцiї, вiра в дружбу, ну i решта таких “рожевих” понятть.
квітня 3, 2009 on 22:16 <<цитувати кавалок тексту!>>
Як не дивно в мене всякi поняття та розумiння вiдносин мiж М i Ж дуже приземленi, нiяких рожевих окуляр, 10го неба, райдуг i снiжнобiлих пегасикiв… а з дружбою, все навпаки.
квітня 3, 2009 on 22:45 <<цитувати кавалок тексту!>>
з дружбою все навпаки? о_О
щось я взагалі перестав щось розуміти…
ви ходите з друзями на побачення, разом вбиваєте час, тішите один одного подарунками, квітами, листівками? о_О
квітня 4, 2009 on 07:43 <<цитувати кавалок тексту!>>
я – тішу.., коли вже дозволите втрутитися … :) навіть тих, що колись в юності мене зрадили “по-дорослому” . пригадую, мама завжди нам з татом дорікала “ви можете людям пробачити все .. й зрозуміти все й оправдати останню шльондру…” :))
воно , звичайно, трохи не так , але зраду в дружбі я бажаю пережити всім якомога раніше , просто не фокусуватися на ній, а на тому позитивному, що вона несе
квітня 4, 2009 on 08:52 <<цитувати кавалок тексту!>>
що саме позитивне несе дружба?…
можливість поговорити на тему, яка є болючою?…
фінансовою допомогою?…
поговорити ліпше в поїзді з бабцею, а фінансово ліпше не бути ні від кого залежним, бо “гроші беруть на час, віддають — назавжди”…
квітня 4, 2009 on 15:29 <<цитувати кавалок тексту!>>
я мала на увазі зраду – її краще пережити раніше – це як перехворіти вірусним захворюванням й мати потім до нього імунітет.
а от ” що саме несуть стосунки ? ” – ви несете в дружбу співчуття. не жалість, зауважте, а саме спів – ЧУТТЯ.
травня 8, 2009 on 16:53 <<цитувати кавалок тексту!>>
Дружба і друг є поки люди того бажають. Якщо дружба закінчується, то її не було, принаймні з того боку, хто неї зрадив.
Хоча поняття зради тож доволі широке – наприклад, друг про мене забув. Може і не забув, а якісь життєві обставини переривають спілкування. Якщо людині то небайдуже то вона переступає через гордощі і перша йде на контакт та дізнається причини паузи в контактах. А от коли відповіді на запит не було і є підтвердження отримання, ото вже не єсть харашо.
Зрада – то відверте знехтування, навмисно нанесена шкода, біль.
Друзі буває сваряться і миряться. Але друг – то на надійна людина, на яку ти можеш покластися, якій довіряєшся, якій ти небайдужий, допоможе тобі чим зможе, добрим словом, навіть тим що просто згадала про тебе і озвалася, про яку ти піклуєшся, переживаєш і завжди тепло згадуєш. Це двосторонній рух
серпня 22, 2009 on 23:26 <<цитувати кавалок тексту!>>
я наприклад, вважаю, що дружба можлива тоді, коли ні ти ні від кого нічого не чекаєш, і нікому нічого не зобовязаний………..просто є хтось і ти є в когось