улюблена література: республіка шкід
улюблена книга — республіка шкід!
“республіку шкід” в дитинстві читав разів зо 30…
це може здатися дивним, як одну і ту саму книгу можна читати стільки разів, але насправді, якщо книга написана настільки якісно — питання відпадає саме собою…
починаючи від неймовірних характерів головних героїв, а їх у книзі чимало, закінчуючи самим стилем написання, коли десяток сторінок можна “ковтнути” непомітно…
характери описані настільки чудово, що жодного разу не виникає враження, що “оцей герой” схожий чимось на “цього героя”…
про що книга “республіка шкід”?
мова в книзі йде про сиротинець часів “непу”, в петербурзі…
діти вулиць, яких радянська влада зібрала в одному місці, щоб виховати порядних громадян…
життя в сиротинці ці кілька років настільки цікаве, що просто дивуєшся, як люди живуть усе життя і ніц цікавого у них немає: це і своя країна, і свої гроші, лотерея, військо, література, друкарство!…
і все це диво — в часи кризи!
сама назва книги розшифровуєтсья, як “республіка в школі імені достоєвського” (як сказав один з героїв про достоєвського: “це такий письменник, він уже помер”), “шкід’ою” школу назвав один з персонажів книги, бо аббревіатура з назви школи гарно співзвучна була вуличному сленгу — “шкєт”, “шкода”… 
кілька розділів книги присвячено і неприємним подіям: крадіжкам, обману, підступу, але це тільки надає шарму книзі — як підлітки та їх вихователі збороли це…
війни між самими підлітками та між підлітками та вихователями (історія про “кособузецького”), журнал школи, яскраві педагоги, та надзвичайно яскраві колишні хулігани та розбишаки, описано життя яких в самій школі та перед тим, як вони туди потрапили, плюс чудовий гумор — це складові неймовірної книги!
за п’ятибальною системою: п’ять!
на завершення
у середині 20-го сторіччя зробили фільм по цій книзі, в ролі суворого директора школи “ВікНікСора” — юрський…
але фільм був навіть не посередній, я вважаю його катастрофою, до порівняння з самою книгою…
травня 24, 2009 on 08:41 <<цитувати кавалок тексту!>>
в мене , опять же ж !, хе, – на Левандівці є чималенька бібліотека з книжками виданими в той період. як я заздрила тим усім сиротинцям й трудовим таборам! йолкі-палкі! а ось Ви читали таку одну книжку, теж мою “з улюблених” ? там ще сюжет такий був про розвідників й підводного човна, й дітей, яких захопили на шхуну, й дівчину, яка втела й до берега собі допливла, хоч там було 5 км, але ж вона народилася біля моря – пам”ятаєте ! курка фріц, я назву книжки забула. як казала сьогодні одна моя клієнтка, “мабуть цукор впав
треба щось випити….бо мозок перестає працювати”… я коли по морю пливу, – хе, я було це 3 роки тому, давненько, враховуючи, що колись це було щороку,- завжди себе тим дівчиськом уявляю….
травня 24, 2009 on 13:18 <<цитувати кавалок тексту!>>
у мене переважно “доросла бібліотека” була в домі, собі книжки купляв на зекономлені гроші…
з “педагогічного жанру” одразу згадаю хіба кілька книжок: “щоденник кості рябцева”, “педаКоКічна поема”, “мої та чужі таємниці”, “лісові пригоди”, “еміль”, “робінсон крузо” та десяток зі шкільного курсу…