що таке кохання?
2009 | 26 Тра
складне філософське питання з простою відповіддю: психологічна залежність однієї людини до іншої, яка передбачає потребу у спілкуванні та думці, що він (вона) “належе” вам…
— візуальний і\або вербальний звязок (спілкування)…
— знання (ілюзія) того, що людина вам належе…
приберіть один з цих пунктів, кохання не буде…
пс. не варто плутати різні почуття: кохання, любов та симпатію, хоча вони і дуже “близькі” між собою…
теги: філософія | категорія: текст | 8 - коментарів
травня 28, 2009 on 08:52 <<цитувати кавалок тексту!>>
з цим пунктом предмет обговорення – не кохання, а пристрасть.
все ніяк не наважусь запитати про що був лист той Ваш до дівчинки, яка потім пішла з життя.
травня 28, 2009 on 12:56 <<цитувати кавалок тексту!>>
а ви уявіть, що кохана вам людина не належить?..
почнуться ревнощі, підозри тощо…
подякував їй…
червня 4, 2009 on 05:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
це Ви – про травмоване Его, яке за будь-яку ціну хоче всім володіти. і як тільки отримує бажане, тут же розвертається в пошуках чогось інтереснішого… чи не так ?
червня 4, 2009 on 16:59 <<цитувати кавалок тексту!>>
ні, не про травмоване его…
те, що ви описали — більше схоже на спорт, а це вже з коханням ніц спільного не має…
червня 9, 2009 on 07:35 <<цитувати кавалок тексту!>>
я – не про пікап.
я про те, що живуть люди разом роками, любляться.. й приходить момент, коли між ними пропадає романс – так сильно вони впевнені один в одному й так часто вони спілкуються. а коли ще й пропадає довіра, тоді стосунки взагалі казкові ! 
дивилась нещодавно інтерв”ю з дружиною Едвардса, здається – колишнього претендента на пост Президента й відомого політика. вони пройшли з чоловіком крим й рим й мідні труби. поховали дитину. вона лікується вже не один рік від раку… дуже хороша людина. каже, що після всього пережитого була впевнена – в них з чоловіком особливий союз, особливий шлюб…. аж доти, коли він минулого року зізнався їй, що має коханку й дитину. зізнався зі страху, бо приватне життя кандидатів перевіряють й таке б вилізло саме.
ось про що я. чи часто можна бачити зрілий союз, в якому пара виходячи на прогулянку тримається за руки, а не попід руку ?
оті на горі Ваші пункти не є всеохоплюючі.
руки в Штірліца, пам”ятаєте, як тремтіли , коли він дружину свою побачив в кафе ? а в нього не було ні візуального, ні вербального зв”язку. 
червня 9, 2009 on 07:36 <<цитувати кавалок тексту!>>
взагалі я – ідеалістка. не слухайте мене.
червня 9, 2009 on 22:19 <<цитувати кавалок тексту!>>
для всього свій час…
літні люди не можуть за руки триматися на вулиці…
це було б дуже дивно…
штірліц — казковий персонаж…
тобто ви будете триматися за руки з чоловіком через 30 років?..
червня 10, 2009 on 06:31 <<цитувати кавалок тексту!>>
а, проте, це я бачу нераз в Штатах. я не бачила цього у Львові давно. нераз мені здається, що наше суспільство трохи отруєне, схиблене, закрите. орієнтоване на молодість, красу й гроші. мені разить очі те позірство, коли приїжджаю. не побачиш в нас у Львові товсту негарну жінку, долоньку якої тримає худий чудний мужчина й заглядає в очі тільки їй. чи сивульки, яким по 75 років, що тримаються за ручки.
та нареченій тут може бути 45 й вона вдягає білу сукню. люди пізно одружуються, – може тому, що довше шукають собі пару, зріліше підходять до тої справи й працюють над стосунками… тому й дітей мають більше..