крамола
приготуйтеся, добродії, зараз почну писати нехороші речі про українське…
усім українолюбам зі загостреним почуттям справедливості не раджу читати наступні рядки…
нищення українського російською царською владою
припустімо, що царська влада досягла би свого — чи виграли б люди від цього?..
так, виграли, бо “одна мова, одна держава” — це завжди позитив, весь світ в усіх галузях виробництва прагне до уніфікації — “одна мова, одна держава” це і є уніфікація…
хтось скаже “ми би втратили культуру”…
не зовсім так, як показала історія, культура нікуди не зникає безслідно, навіть якщо її нищать варварськими методами — культуру ці варвари запозичують…
гоголь, короленко і ти ди і ти пи — українці за походженням, які розвивали російську культуру…
чи правильно зробив австрійський губернатор стадіон, коли “знайшов” русинів?
для австрії — безумовно так, для русинів (українців) — не все так однозначно…
руська шляхта фізично і психологічно мігрувала до польщі, лишилися селяни, яких гнітили тому, що вони селяни, а не тому, що вони русини (українці), відповідно їм — селянам — ні холодно й не жарко, хто їх гнітить — польська шляхта, чи комуністичні “старші брати” зі сходу, чи “справжні арійці” зі заходу…
що потрібно простій людині?..
потрібне матеріальне благополуччя, тому якою мовою вона розмовляє не має великого значення, як приклад — міграція українців за кордон та небажання мільйонів тих, хтор лишився вчити мову пращурів, бо а нафіга — ліпше вчити світову (наприклад, російську)…
чи існує український народ?
парадоксальне питання?..
ні, насправді не парадоксальне; давайте подивимося…
галичина — територія, яка була найбільш незалежницька за часів києвської русі, першою від’єдналася, першою була окупована, сюди тікала аристократія з наддніпрянщини, тут виник спротив полякам у 20-у сторіччі, який переріс в спротив комуністам…
волинь — сусідня територія, але ж наскільки індеферентна!..
закарпаття — “колиска народів”…
буковина — чи то орумунені українці, чи то обукраїнені румуни плюс гуцули…
поділля, південна Україна, слобожанщина, донбас — російськомовні землі, де ще трішки пам’ятають, що вони ніби-то українці…
наддніпрянщина, полтавщина, чернігівсько-сіверськаа земля — чув, що на цих землях користуються “справжньою українською мовою”, гггг… 
%)
українського народу не існує…
зараз витворюєтсья щось цілком нове — російськомовні люди з українською вимовою, геканням, українськими фразеологізмами, часто — падонківським сленгом та ностальгією за втраченою імперією…
які ж прогнози
сподіваюся, що я помиляюся, але два покоління і Україну можна буде спокійно називати украінай; думаю, що галичани будуть останніми на цьому човні…
як варіант (є такий парадокс) — якщо окремі неукраїнці щось захочуть міняти в Україні…
прикладів багато: франко, батько якого був не зовсім й українець, клен, леся українка, могила, кривоніс, тимошенко (смішно, але і вона не зовсім українка), скоропадський, бунін, маяковський тощо…
червня 12, 2009 on 00:37 <<цитувати кавалок тексту!>>
Колєра, пупер! Ну чому коли я ще кілька літ тому писав подібні речі на хворимі і називав УкраИна, то мене люди на кпини піднімали… А тепер ади і ви вголос про це говорите. )))
Уви, уви, уви, нічого доброго на Україні НЕ БУДЕ! Перспективи більш ніж примарні. Останні роки і місяці мене реально турбує думка, що колись може доведеться повертатися в страну УкраИна постійно жити. Не так то просто залишитися в благословенній Європі навіть після 6-ти років проживання, хоча ми докладемо всіх зусиль. )))
червня 12, 2009 on 03:58 <<цитувати кавалок тексту!>>
а колись і я зарікався, що покину Україну…
а зара бачу, що мене тут ніц не тримає…
червня 12, 2009 on 04:53 <<цитувати кавалок тексту!>>
мені неприємно такі речі читати, хоч я й десь приблизно так само думаю, але все-рівно мрію про повернення.. але ще 10 років тому голову довбало : “Чорт, яка різниця де жити, коли тут й так України залишається все менше й менше.. дибілкуваті правлять балом… все наперекосяк…все якесь гротескне.. тут інфіковане суспільство…” за 10 років мало що змінилося. я приїжджаю й друзі кажуть:” ось в нас зміни в кращу сторону!” Курча, в яку “кращу” !!?
й, проте ! я мрію повернутися… я мрію, що прийде диктатор-націоналіст. хай на 40 років, як фідель, хоч це й некоректне порівняння.
я була б таким диктатором, хоч це й несерйозно звучить
москалики десь статєйку написали, чи передерли – вже не пам”ятаю, що Україна , бачте, faded state…. щось таке пасивне, ніяке, яке проситься сильному в руки… шляк трафляє…
соррі…
червня 12, 2009 on 05:55 <<цитувати кавалок тексту!>>
проблема в тому, що українцям не властива диктатура…
диктаторські настрої примандрували сюди з азії…
червня 12, 2009 on 06:34 <<цитувати кавалок тексту!>>
а що властиве ? анархізм та сваволя ? ось поки пишу тут, паралельно дивлюсь інтерв”ю російського амбасадора в Штатах = Віталія Чуркіна – агресивний такий… порівняно з ведучим – біля такого сусіда яким треба бути ?
червня 12, 2009 on 06:51 <<цитувати кавалок тексту!>>
анархізм та повага до людини…
червня 12, 2009 on 07:05 <<цитувати кавалок тексту!>>
як вони співіснують ?!
Ви ж бачите, зараз в Україні десь так і є – анархізм (порядку нема).. але зовсім нема поваги до людини.
червня 12, 2009 on 07:11 <<цитувати кавалок тексту!>>
те, що зара називають анархізмом не означає, що є анархізмом…
так само, як те, що називають християнством часто-густо є симбіозом забобон, язичництва та глав з Біблії…
спрощено: анархізм — мініколективи, федеральний устрій…
червня 12, 2009 on 07:36 <<цитувати кавалок тексту!>>
Вячеслав Липинський щось не пише про анархізм… може він не є абсолютним авторитетом – ним не є ніхто, – але він більше пише про клясократію та охльократію. цікава книжка – “про Українську націю і державу” ( є в мене)
червня 12, 2009 on 07:41 <<цитувати кавалок тексту!>>
шляхтичеві тяжко зрозуміти простого хлібороба…
зверніть увагу, що анархізм миттєво охопив величезні сільсько-господарські регіони…
я кажу не тільки про Україну…
червня 12, 2009 on 08:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
бачите, стільки часу пройшло від написання тої книжки, а читаєш – ніби сьогодні писана.був такий відомий український діяч й патріот Є.Х.Чикаленко. Він вважав, що монархія, де монарх – варяг, чужинець з гвардією, з підтримкою чужої держави (бо не може бути хтось із своїх, бо на свойому українці через свою недисциплінованість не помиряться й не об”єднаються)єдина відповідаюча сучасним потребам форма державного ладу. Липинський же вважав гетьманство єдиним природнім станом речей.
спроектуйте це на свою власну родину. 
у Вас що, анархія чи гетьманство ? 
але ніяк не анархію.
червня 12, 2009 on 08:11 <<цитувати кавалок тексту!>>
коли вже кажете не тільки про Україну……
червня 12, 2009 on 08:33 <<цитувати кавалок тексту!>>
мабуть таки анархія..
червня 15, 2009 on 08:20 <<цитувати кавалок тексту!>>
Томочці нелегко, мабуть…
дітям важливі рамки свободи інакше в них повна дезорієнтація… моє таке переконання 
червня 15, 2009 on 10:06 <<цитувати кавалок тексту!>>
я “колись десь” читав, що в японських сім’ях до певного віку дітям дозволяють робити усе…
правда потім гайки неймовірно закручують, і на усе життя…
червня 15, 2009 on 15:05 <<цитувати кавалок тексту!>>
Вставлю. В нас довший час японка одна наїздами жила, жінчина подружка-співробітниця. По пару днів, один раз цілий місяць жила… Шізука Саса, з древнього роду Саса – її предки ворогували з самураями відомого роду Токугава, за що мусіли переселятись десь в південну Ніпонію…
Тиха, як травичка. Шкода було до неї говорити голосно, бо вона могла розсипатись як кришталь. Вихована і манірна, аж нудить. Коли не встанеш – Шізука вже сидить скраєченьку на ліжку, так щоб боронь Боже не помняти кутик, прибрана-прилизана, постіль застелена…
Чай блатнючий зелений ніпонський привезла – мені не пішло, туфта. Досі в креденсі стоїть. І саке якісь саки віслюкові…
Файна дівчина, малий наш її любить. Вміє з дітьми бавитись.
червня 15, 2009 on 17:28 <<цитувати кавалок тексту!>>
червня 15, 2009 on 19:50 <<цитувати кавалок тексту!>>
у кого як….
на мою томочку як впертість нападе — нічим не відтягнеш від цяцьки…