переваги віртуального спілкування…
2009 | 15 Чер
скажу вам, добродії, що віртуальне спілкування має набагато більше переваг, аніж реальне…
бо, по-перше, не топати кудись, щоб побалакати…
по-друге, це завжди на добровільних засадах, не хочеш — не спілкуйся, не можеш — не спілкуйся…
по-третє, це ні до чого не зобов’язує, особливо, якщо не змішувати віртуал та реал (цього робити нікому не рекомендую)…
по-четверте, серед мільйонів легше знайти людину, яка тебе зрозуміє, ніж серед сотень…
по-п’яте, у віртуалі легше приховати емоції…
і так далі, хтось продовжить? 
теги: world wide web, філософія | категорія: текст | 17 - коментарів
червня 15, 2009 on 07:08 <<цитувати кавалок тексту!>>
по-сьоме, ляятися можна без того, що по фізії дадуть… це знімає напругу тяжкого дня.
по-восьме, що десь перегукується з по-четвертим, відчуття того, що твою думку хтось уважив й продовжив, хай навіть запереченням, скрашує самотність й ізольованість інтравертів, й полегшує їхні страждання.
по-дев”яте, ексайтмент, якого так мало в реальному житті, тобто його багато, але могло б бути більше. це коли присутній при гострих перепалках дуже ерудованих людей, які за словом по нету не рискають. це я люблю найбільше.
по-десяте, (а третій – залюбов!)коли дві сторони власного розуму насміхаються з третьої, най..най… боже, слово забула….най.., чорт, як це буде українською – нєіскушонний ?.. оце того, що в мене нянями були дві чужі бабці, й ті – росіянки, Бабу Шуру пам”ятаю найкраще, а ще російський садок – вічно російське вилізе раніше українського. а тепер ще й англійське…. енівей, – перше моє віртуальне довготривале знайомство виникло років 11 тому. мене цікавили Штати, в асьці я знайшла співрозмовника й ми подружились… легко й невимушено й спілкування було дуже приємним – що нераз мене заскочувало. а коли виявилося , що друг мій ще й з міста, в яке я прибувала
червня 15, 2009 on 07:15 <<цитувати кавалок тексту!>>
й сам, неабияк здивований, запропонував мене зустріти, то дружбу нашу довелось наглим способом розірвати – коли відчуваєш, що маєш небажану владу над людиною й бачиш, що вона перебуває в ілюзії , – які ще є методи ? враховуючи, що з мого боку природнього жіночого кокетства не було взагалі, просто нормальний людський позагендерний контакт.
червня 15, 2009 on 07:37 <<цитувати кавалок тексту!>>
йолки-палки, а що я хотіла сказати ?
в тої медалі є дві сторони , а сама вона – в темній коробочці. -моє нове випадкове кількарічне невинне знайомство й знову – бінго. відома у Львові непересічна людина, дуже цікаве спілкування. воно закінчилося ще гірше, та людина ледь через мене не постраждала. й знову з мого боку – ніякого навіювання, повна анонімність, повна приналежність до позавікової, позагендерної , позастереотипної групи.
мораль.
перевага віртуального спілкування у великій вірогідності стати жертвою власних ілюзій, а це – новий досвід. або щасливчиком. про це – в продовженні. далі – буде.
червня 15, 2009 on 09:59 <<цитувати кавалок тексту!>>
з вашого дозволу, підсумую: змішувати віртуал і реал — не можна!..
мене також в москву запрошували на “пмж”, двічі розмовляли по телефону, і я зрозумів, що ліпше не продовжувати…
червня 15, 2009 on 11:59 <<цитувати кавалок тексту!>>
ще раз вставлю 5 коп…
а я остерігаюся такого, я хочу щоб віртуальне життя було лише додатком до реального.інтернет сприймаю лише як інструмент
і хочу знати деяких людей з якими спілкуюся в неті реально, бо інакше не знаю нащо я витрачаю на нього час?
видумати вигаданий світ і жити в ньому? ні, не хочу
червня 15, 2009 on 17:16 <<цитувати кавалок тексту!>>
чому “не можна” ? можна, якщо є зацікавленість в тому з обох сторін. з мого боку тоді – не було. скоріше, не треба змішувати віртуал і реал. але й в цьому випадку я знаю щасливі закінчення – вже тут, в Штатах, кілька людей так влаштували своє особисте життя й , направду, дуже гарно живуть .
на мою думку, віртуальне спілкування в сучасному житті – надзвичайно помічна річ для самотніх людей. воно дає можливість невимушеного знайомства, поштовх до приватного спілкування. а далі все – в руках Природи, – Руах(Nature). бо її владу ще ніхто не відбирав, більше того, “…зневага ЇЇ не проститься…”
але це тільки в тому випадку розгорнеться, якщо комусь не лінь буде
червня 15, 2009 on 18:16 <<цитувати кавалок тексту!>>
червня 15, 2009 on 18:22 <<цитувати кавалок тексту!>>
Друзяка мій тут закадичний, українець з Києва, козак-націоналюга, поет, науковець, з жінкою в Інеті познайомився. Канадійці вони – в Тевтонії вже років 6 по контракту працюють. Два сини-соколи, вона третім вагітна.
На жаль, доля по різним містам розвела. То ми з ним горівку о скайпу цмудлили разок. Сподобалось.
червня 15, 2009 on 19:15 <<цитувати кавалок тексту!>>
ми з чоловіком теж познайомилися через нет, але то швидко перейшло в реал
вже три роки разом
червня 15, 2009 on 19:43 <<цитувати кавалок тексту!>>
чому ж одразу “видуманий”?…
це звичайні “стосунки на відстані”, які просто мають трошки іншу форму…
червня 15, 2009 on 19:48 <<цитувати кавалок тексту!>>
якщо відпочатково планувати, що це мають бути “близькі” стосунки — так, моя хороша товаришка мар’яна (привіт, ти ж зара читаєш!
) якраз зі своїм чоловіком познайомилися через інтернет — дуже файна пара!.. 
але форумне \ блогове \ чатове спілкування змішувати не варто…
червня 15, 2009 on 19:51 <<цитувати кавалок тексту!>>
це було абсолютно непотрібно, а “наших” у москві — кожен третій…
червня 16, 2009 on 04:42 <<цитувати кавалок тексту!>>
а розкажіть більше ! які емоції Ви від нас ховаєте ?
червня 16, 2009 on 10:17 <<цитувати кавалок тексту!>>
тяжко відповісти одразу — монітор не дзеркало, гримаси не відображає…
та й вцілому не надто люблю милуватися собою в дзеркалі…
червня 17, 2009 on 06:34 <<цитувати кавалок тексту!>>
хіба тільки для отримання горняток… й то я б товаришку якусь попросила замельдуватися
червня 29, 2009 on 14:33 <<цитувати кавалок тексту!>>
Саме так. І знайти файного співрозмовника нелегко дуже, навіть здавалось би по спільним інтересам. Величезний плюс, що на блогах, форумах і подібних лишається матеріальний слід людини – все що вона написала, тому щоб скласти попередню думку про конкретну особу можна і не спілкуватися особисто, а просто перечитати написане нею; а якщо вже сподобається щось, зачепить, то можна і продовжити спілкування. Є й надзвичайні зустрічі, і розчарування, все як у реалі
Переваг у такого спілкування небагато – анонімність, доступність і насиченість: тобто людині треба викласти у декількох друкованих словах те, що вона б сказала може багатьма реченнями, поглядом, жестами (у випадку коли співрозмовники зважують що кажуть і їх розмова не тоне у беззмістовному флуді), хоча то легко перекривається швидкістним друком
) Все залежить від того, що саме людина очікує від цього спілкування, навіть підсвідомо.
І я згідна з АнноюК, це продовження реального життя, доповнення, навіть якщо людина собі в тому не признає. Навіть з іншого боку глянути – реально є тільки зараз, і якщо саме зараз ти сидиш перед монітором і друкуєш повідомлення ніби у нереальному світі, у віртуалі, це все одно твоє життя
червня 29, 2009 on 15:08 <<цитувати кавалок тексту!>>
об’єктивна та суб’єктивна реальність?
віртуальне життя (я в цьому поступово все більше переконуюся) є більш реальне, ніж реальне….
“пардонтє за каламбур”…
віртуальне життя часто-густо лишає більше вагомих слідів в житті людей, ній банальний реал…