наскільки ми привикаємо до предметів?
2009 | 06 Лип
наскільки ми привикаємо до навколишнього?…
наскільки швидко ми від нього відвикаємо?…
улюблені речі — горня, сорочка від бена шермана, гади від доктора мартенса, кепочка, телефон, ручка тощо — це наше, і ми віддаємо це неохоче, втрачати такі дурнички неприємно…
а навколишнє?.. 
наскільки швидко ми звикаємо до нової квартири, нових сусідів, нового міста, нової вулиці, нового транспорту?..
наскільки швидко відвикаємо?..
лапаю себе на думці, що звикнути все одно не можу, постійно якісь частинки з реалу викликають здивування, “муляють” свідомість, здаються “нерідними”…
можливо тому, що 20 років від народження прожив в одному місці, а тепер живу в іншому?..
але буваю час-від-часу в тих місцях — і усе мені чуже!.
теги: філософія | категорія: текст | 10 - коментарів
липня 6, 2009 on 20:41 <<цитувати кавалок тексту!>>
Я особисто дуже сентиментальний в таких справах. Деколи аж самого злить, дуже прив”язливий до чогось можу бути.
Особливо до місць, де жив колись чи просто перебував довший час.
Ну і до речей, але вже рідко. До машини дуже прив”язався, хоча давно би час поміняти.
Але місця колишньої дислокації – поза всяким конкурсом! Завжди з ностальгією і приємністю повертаюсь глянути навіть туди, де було не зовсім радісно, як от на місце служби приміром.
липня 6, 2009 on 20:49 <<цитувати кавалок тексту!>>
це значить, що в мене зі світосприйняттям якісь проблеми…
липня 6, 2009 on 22:52 <<цитувати кавалок тексту!>>
Та нє, чого.
Але я от чого сентиментальний – так собі гадаю, бо мені завжди у всі роки було добре, легко вгодити, я не вимогливий. І приємно повернутися до тих місць тому. Навіть маленьку кімнатку без вікон і дверей в підвалі, де ми всі разом тиснулися пару місяців після переїзду, згадую з приємністю. А жінку від неї воротить.
Ба навіть – з приємністю згадую лікарню, нехай навіть і німецьку. Хоч і пролежав там місяці на підтримці, з кількома складними операціями і натерпівся по вінця – всеодно приємно було туда повернутися, чесне слово.
Це певно в мене навпаки зі світосприйняттям проблеми. )))
липня 7, 2009 on 03:43 <<цитувати кавалок тексту!>>
Кожен сам бачить яку дорогу вибирати! Коли живеш в другому містці то і все показується другим!!!
липня 7, 2009 on 10:12 <<цитувати кавалок тексту!>>
я звикаю до таких речей як телефон, комп і т.п.
не хочу змінюювати на кращі, новіші
а от одяг/взуття я би хоч щодня змінювала
)
липня 8, 2009 on 01:14 <<цитувати кавалок тексту!>>
а навколишнє?…
наприклад, сама кімната, в якій ви спите, чи горизонт за вікном?..
липня 8, 2009 on 23:18 <<цитувати кавалок тексту!>>
звикаю теж – до кімнати, житла
але я змінила три місця проживання у Львові, ностальгії нема
якщо у межах Львова, чи коло Львова, то я готова переїхати
а от закордон… то тяжко. не знаю чи зможу
липня 9, 2009 on 00:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
в дитинстів на літо мене віддавали “на село” — тобто разом з бабцею, яка їхала зі львова до невеликого містечка…
так от щоразу приїзд туди та повернення до львова було подією…
усе виглядало незвичним та новим…
липня 9, 2009 on 20:10 <<цитувати кавалок тексту!>>
бо ви були дитиною :
липня 10, 2009 on 15:40 <<цитувати кавалок тексту!>>
зараз точно так само…