план у житті
план у житті
продовження теми “навіщо ми живемо” (“для чого ми живемо”).
питання “для чого я живу” задавала кожна мисляча людина (так, є такі, хто ні про що не думає і відповідно такі питання собі не задають), у деяких випадках “потрапляє коса на камінь”, людина “зависає” і просто не знаходе відповідь на таке ніби-то просте питання, або ж задовольняєтсья нічого не значущими словами – “живу, щоб жити” (ппц, ото мудрість! о_О).
звичайно, що живемо ми для того, щоб задовольняти свої потреби (їсти,спати, ходити в “”, учитися + духовне: відпочивати\розважатися, учитися\пізнавати щось ецетера ецетера).
і тому логічним є питання чи нам потрібно мати якийсь план щодо майбутнього чи просто достатньо текти за течією?
висновок, який виник у мене – так, необхідне планування, скажу більше – у всіх людей воно є, тільки не всі погоджуються з цим; комусь приємніше вважати, що він ні від чого не залеже.
гммм, розгляньмо детальніше наше життя
- садочок чи хатнє виховання, яке стає все більш розповсюджене в останні роки (багато правильних аргументів на користь цього, наприклад, що дитині приділяєтсья більше уваги; але часто – це просто відсутність бажання\можливості оплачувати виховання професіоналами).
- школа; як би не хотілося школу пропускати\прогулювати – всі ми хочемо мати атестат.
- вназ; так, справді, багато людей пропускають цей пункт, але не відмовляютсья повністю – замінюють практикою (совання мішків на будівництві чи вишивання хрестиком – не важливо, головне, що навчаються ремеслу).
- і тд і тп.
для чого все це робиться?
правильно – щоб мати засоби для існування, тобто планування присутнє чи не від самої миті народження.
це початкове глобальне планування, а є ще ситуативне – де що коли і навіщо придбати, зробити, пошукати…
і як підсумок
“штоб нє била мучітєльна больна за бєсцельна прожитиє годи” — класичний мем, який пояснює стан великої кількості людей, які “пливли за течією” усе життя.
біжимо, добродії, поспішаймо! 
січня 27, 2010 on 22:20 <<цитувати кавалок тексту!>>
і що вас навело на такі думки?
і що значить “хатнє виховання”? це якийсь новий термін
)
про гроші.
дитина, яка не йде в садок ходить:
1) в дитячий центр – 250-500 і вище грн/міс залежно від віку
2) ще кудись (плавання, танці тд,тп) ще кілька сотень грн/міс
ітого – огого. і це для дошкільняти
екстернат.
купу всього – від книжок до компа, від ручки до наборів “юний хімік/фізик/льотчик”
коротше, дидактичні матеріали часто батьки хоускулерів купують більші, ніж інші
плюс – репетиторів наймають
плюс – музика, спорт і т.д.
домашнє навчання не є найдешевшим. найдешевше – держ. садок і школа
і найлешге – здав дитину і сидиш за компом спокійно, нє? нащо напрягатися…
про професіоналів.
любий двієчник нині хоче називатися професіоналом тільки тому що має бамажку про вищу освіту…
про атестат.
пупере, кажу всоте – якщо дитина вчиться без школи, вона всеодно отримає атестат.
це не є дискусійне питання, це однозначно
“для чого все це робиться?
правильно – щоб мати засоби для існування”
12 5 = 17 років навчання в щколі і вузі сумарно, щоб мати засоби для існування? та ну, та ну
про планування.
так, воно МУСИТЬ бути. лише тут я згідна на 100%
але те що ви написати то не планування. то і є плиття за течією – все вирішено – садок, потім школа, потім вуз, потім робота, потім пенсія
що ви з того плануєте? все вирішено за вас
це неефективний план, то чому б його не підкорегувати?
січня 28, 2010 on 14:28 <<цитувати кавалок тексту!>>
та ні, пані гелено, чи я маю щось проти хатнього виховання (і ви знаєте, що розуміється під цим)?
навпаки — моя дитина якраз ходе до садка тільки раз чи двічі на тиждень, а весь решта час — вдома.
в темі мова про те, що варто спланувати майбутнє своє (а також тих, за кого ми несемо відповідальність) далі, ніж на найближчі пів року чи рік; вартує планувати на років 10-20 наперед…
що стосується “дешевше вдома”, то маю просто приклади, коли справді вдома дешевше — і мова не про умовні якісь гривні, бо якщо в садочку — не дай Бог — зіпсують здоров’я, а лікування буде потім пів життя….
січня 28, 2010 on 15:14 <<цитувати кавалок тексту!>>
ну, що ж тоді я вас неправильно зрозуміла
з тим, що треба планувати на 10-20 років наперед я цілком згідна