феномен доктора хауса

ні, насправді мова не про фільму, тобто не зовсім про фільму, а якщо точніше — фільма потрібна тільки для прикладу.

отже, “феномен хауса”
два роки тому, коли по зомбоящику в нас ще не показували хауса (а тому не було істерики серед людей), стягнув перший сезон з нету.
уже з першої серії з’явилося нерозуміння — а навіщо хаусу команда, якщо він такий мудрий-розумний?
зрозумів не одразу — абстракція потребує прикладів, і який би не був розумний чоловік, без чужих прикладів, без чужий гіпотез — він сам не зможе додуматися.

наприклад, у мене таке часто бувало: в процесі розмови — знаходив вирішення проблеми, над якою довго розмірковував, чи просто з’являлась якась нова цікава ідея.
та й різні методики для генерування креативу давно існують, вони діють за тим самим принципом: керівник обирає найліпший варіант, підштовхує підлеглих в правильному напрямку, провокує на нестандартні ідеї. звісно — якщо керівник нормальний, а не той що з 99%.

тому (в якості висновку): для того, щоб можна було вирішити якусь велику задачу, необхідні люде, які “генерують ідею” і людина, яка правильно планує процес цієї “генерації”.