взуття – ознака бідності або заможності
є різні коефіцієнти заможності, у тому числі — жартівливі, на кшталт трусів )))
бо у часи криси люде труси купляють менше, аніж у часи процвітання
так от я зауважив ще один показник, і ним є взуття
чому взуття, а не, скажімо, якийсь одяг?
ну бо за одягом часто-густо визначити тяжко, інколи достатньо бути стильним, щоби з двох метрів бавовни і метру льону зробити шедевр, або просто піти на секонд і купити довгий яскравий шалик 
зі взуттям усе складніше, якісне і дороге взуття одразу є помітне
якщо джинси може вдягнути і волоцюга, і міський голова, і “слуга народу”, то в кросівках чи валянках зимою на двір вийде людина геть незаможна, і якщо людей з поганим взуттям на вулиці багато — це ознака бідності.
згадуючи буремні 90-і, пригадую, що побачити якісні черевики взимку можна було не часто; бо злидні
грудня 20, 2011 on 15:38 <<цитувати кавалок тексту!>>
В 90-тих було таке, що й цілий рік доводилось в одних кросівках ходити і літом і зимою… Буремні часи були