duncan?
я людина скромна, і, мабуть, саме через частково вроджену і частково набуту скромність, вирішив написати про те, звідки я взявся…
“взявся” звичайно я з того самого місця, звідки і всі інші — … з пологового будинку, де я знайшовся у своєї мами…
далі все було цілком стандартизовано: загорнули у простирадло та й занесли додому…
:))
жартую, ні в яке не в простирадло, загорнули — як білу людину — в зручний “конвертик”, нагодували та й спати уклали, а що далі було — не пам’ятаю, бо прокинувся вже вдома, на личаківській…
це, мабуть, у мене з тих часів хоббі — наїстися та спати лягти…
:))
далі все було ще більш стандартно:
- тяжкі роки дошкільняцтва,
- перший раз у перший клас,
- жовтенята — молодші товариші піонерів,
- піонери — молодші брати комсомольців,
- комсомольці … ні, комсомольцем не поталанило бути, чи навпаки поталанило?…
школу закінчив в одинадцятому класі зі золотою медаллю…
:))
невже повірили?.
о_О
тільки за поведінку, не те, що медалі не дали би, а скоріше по шиї б надавали… але “що було, те загуло”, після школи ніхто мене “..злим тихим словом” не згадував, чесно-пречесно, я ж питався!.. казали: як добре, що тебе, duncan, в школі нема, це ж свято; як чудово це!..
потім був політехнікум, де я усвідомив, що крім “пацанів” є ще дівчата… і всі вони такі великі … ці дівчата…
тут тре уточнити!.. “пацанами” я не цікавився, ні до того часу, ні під час того часу, зара я теж не цікавлюся… з ними класно було в футбол бавитися, в карти на гроші в настільні ігри, рубатися в “чу”, курити і пиячити самогон в садкові коло політехнікума, проводити час на свіжому повітрі, а от з дівчатами цікаво було … просто цікаво, без уточнення місця…
:))
з технікума я випустився з червоним дипломом!..
:))
знову повірили?
о_О
на міцну четвірочку я його захистив, з чим себе і привітав того ж дня немалою кількістю горівки у хорошій компанії… потім були довгі роки “пошуків себе” в різних компаніях, купа-купезна нових знайомств, дівчата, нові пріорітети, новий світогляд, дівчата, політична та соціальна діяльність (поклейка листівок, здирання листівок), дівчата, робота спеціалістом по зачистці (двірником), сек’юріті (вантажником), дизигнером (робив мудрий вигляд перед комп’ютером за те, що керівники робили вигляд, що мені платять гроші, отримував 300 гривень на місяць і бавився в протоплекс)… потім було ще декілька цікавих місць праці, але цікаві вони були хіба тільки з одного боку — зарплатного, тому описувати їх не буду…
:)
ой, ось я і описав усе своє життя… правда, я ще не помер… але це діло нескладне…
якесь моє життя дуже нецікаве і коротке вийшло… тре щось міняти…
Ви повинні увійти в систему, щоб отримати можливість відправляти коментарі.
