Українські президенти, перевіряю пам’ять

Основна історія політика 26

вибори президента 1991-го року: вальяжний випещений номенклатурник змагався з колишнім політв’язнем. колишній політв’язень очолював молоду та зубасту політичну партію, але цього було недостатньо для перемоги, за нього проголосувала переважно Галичина та трошки Київ, Захід і Центр.

1994 рік: вальяжний випещений номерклатурник (уже зі жовто-блакитним значком на маринарці) змагався з "крєпкім хазяйственніком". "крєпкій хазайствєннік" зробив хід конем -- пообіцяв російськостурбованому населенню Сходу та Півдня "фтарой гасударствєнний" та міцніші зв’язки зі запоребриком. російськостурбовані лошарики купилися на такі обіцянки та обрали Кучму президентом
"крєпкій хазайствєннік" поклав на реформи і вирішив, що номенклатурники, скоробогатьки та нові фінансисти йому ближчі, тому почав будувати олігархічно-кумівську країну.

1999 рік! штабісти "крєпкого хазяйствєнніка" запропонували геніальну схему -- вивести у другий тур його і комуняку. оскільки великою популярністю у той час користувався голова верховної ради комуняка-лайт, то щоб нівелювати його популярність на політичній сцені з’явилася його ж колишня однопартійка, в яку вчасно чи то кинули гранату, чи то не кинули, але часто в новинах фігурувало прізвище Олександра Мороза. зрадойобство в українців, напевно, в крові, тому справді серйозний конкурент "крєпкого хазайствєнніка" потрапив аж на третє місце, красномовно порівнявши електорат, який за нього не проголосував, з вівцями.

приблизно з 2001-го року в політичному ефірі (не в політиці) з’явився "любий друг", якого рекламували у регіональних ЗМІ, як спасителя та прогресивного сучасного політика. а Кучма несподівано усвідомив, чим загрожує Україні тісна дружба зі "старшим братом" і почав міняти політичний вектор на західний та ліберальний і несподівано виник "касетний скандал". Кучма зміг втримати владу і навіть укріпити її, спровокувавши масові заворушення на Банковій і засудивший два десятки найбільш активних учасників тих заворушень.

за рік до виборів 2004-го року у ЗМІ почався треш і угар, канал Г+Г розповідав страшні речі про Ющенка, унтер-канал розповідав про чудового сім’янина Януковича...
що характерно -- у 2003 році чи не усі олігархи робили те саме, що і в 2019-у -- вкладали гроші у конкретну особу, яку вважали прийнятною, тоді для них такою особою був Янукович, а неприйнятною особою був Ющенко; сьогодні неприйнятним для олігархів є діючий президент. єдиний виняток на той час -- 5-й канал Порошенка, який висвітлював ситуацію інакше і який чи не єдиний показував правду про Помаранчеву революцію.

2004 рік. масові фальсифікації за підтримки "спостерігачів" з-за порєбрика і протест обурених українців, який було названо Помаранчевою революцією. перші справжні публічні дебати і бекання-мекання з одного боку та "ці руки нічого не крали" -- з іншого. перемога Помаранчевої революції та поразка громадянського суспільства, бо люди вирішили, що вони все зробили.
Ющенко 2004-2010 зробив таку саму помилку, як і Порошенко 2014-2019 -- він не висвітлював свою діяльність, не розповідав про свої досягнення, а от його прямі конкуренти за підтримки олігархів, це робили; хоча це мало вигляд не як вихваляння, а як "боротьбу компроматів" -- поливання брудом інших! тому у 2010 році Україну майже рівно поділили між антиприхильниками Тимошенко і антиприхильниками Януковича. антиприхильники Тимошенко перемогли! "спасіба житєлям данбаса..."

2013 Євромайдан, жорстокий його розгін і Революція достоїнства; ганебна втеча "лєгітімного" у Ростов, в.о. президента Турчинов і вибори, коли вдруге було обрано нового президента в 1 тур. якщо у 2004-у році українці вирішили, що все зробили і тепер "любий друг" буде працювати на їхню користь, то з 2014-го кожен щирий українець відчув себе пасіонарієм, та протягом 5-и років брав участь у політичній діяльності, переважно -- віртуальній. що характерно для 2014-2019 рр -- багато хто з українців, м’яко кажучи, передав куті мету -- постійно знаходячи неіснуючу зраду там, де їм підказували "друзі" з північного сходу