УНА-УНСО

Основна політика історія

Колись велика і могутня організація, яка зара вже ніяк не впливає на політику в Україні. Певний час мав стосунок до неї, розповім, “як це було”. Перше знайомство -- початок 90-их років, коли їхав у трамваї номер два з боку вулиці Київської, на зупинці біля польської школи зайшов хлопчина в майці, камуфляжних штанах та військових черевиках. Хлопчина привертав увагу тим, що був неголений та подряпаний.

Минуло пів десятиріччя, я отримав диплом техніка-землевпорядника, почалося доросле незалежне життя. Оскільки політикою цікавився ще зі школи, то наприкінці 90-их вирішив брати участь безпосередньо. Сиділи ми часто з паном Зброжиком у мене вдома на Личаківській, бавилися в шахи, покурювали, пили чай, а також часом горівку, чорнило, козацький напій та “долину смерті”, і перемивали кості нашим спільним знайомим. Так минав час. Спливали години, летіли дні і досиділися ми за шахами доти, доки не запхалися у трамвай та не приїхали на сучасну вулицю Генерала Чупринки, а тоді її всі люди знали, як “пушкіна”, до зацофаного будинку з націоналістичними гаслами на фасаді.

Зустріли нас там три Славіка: чорнявий, білявий та “чірік”. На питання “чим унсо відрізняється від інших” і “а яку літературу можна про вас почитати” вони одразу відповісти не змогли, а ми як бідні родичі постояли-постояли і з “порожніми руками” йти не хотілося, то взяли і записалися.

Потім було шість років, протягом яких відвідував збори, демонстрації-маніфестації, ходив клеїв листівки, агітував та й просто розповідав усім бажаючим про те, що УНА-УНСО -- це сила, що це єдина партія, яка зробе усіх щасливими. А потім мені усе раптово набридло і я покинув приходити на збори, демонстрації-маніфестації. 

Що можна сказати про організацію, яка колись носила горду назву УНА-УНСО? В уна-унсо був шалений потенціял, свого часу це була сила; але поступово цей потенціял зникав і сила згасала, з кожною людиною, яка відходила, з кожним унсовцем, який сварився з керівництвом, з кожним політичним та соціальним програшем; програли вибори 1998-го -- і від організації лишилася хіба чверть членів. 

Личаківський район пам’ятаєте в 1998-у році перед та під час виборів? “Борсоєва”, кінцева трамвая двійки, автостанція, вулиця Мучна, верхів’я Мечнікова, зупинка “медінститут” (базарчик), район “юності”, початок “Василя Пересади”, та зупинка “Китайська” -- всюди висіли тільки листівки від УНА-УНСО, за невеликим виїмком. Це була виключно моя робота. Якби так працювали по цілому Львову та цілій Україні -- то й вибори не проср**и.

Який дух панував в УНА-УНСО? Дух злих, напівголодних голодранців, бо ми були всі фінансово бідні, багато хто є сиротою або напівсиротою, але мали віру в те, що робимо. І цю віру у нас забрали.