Військова реформа

Основна політика 380

Преамбула:

Знаряддям русифікації в часи сумнозвісного ссср було не тільки недолуге цетральне телебачення, інші засоби масової інформації та навчальні заклади, а в першу чергу — військо. Тому що, якщо в школах “союзних республік” — хочеш-не-хочеш — а мав змогу вивчати “союзну” (рідну) мову, то в совітській армії — тільки російська!

Що ми маємо на даний час?

Військо — совітського зразка, совітська форма з невеликим вкрапленням українського (тризуб, де-не-де жовто-сині кольори), російська де факто мова спілкування, російська термінологія, царськоросійські-совітські звання, назви частин, керівний склад — прямі спадкоємці совітських керівників, примусова мобілізація і як наслідок — хабарництво (відкос від призову) і прогнивання військоматів.

Тепер до головного!

Що було би не зле зробити!

  • в армію мають йти усі!..
  • армія має бути добровільною, тобто вільнонайманою, за контрактом!..
  • військові регалії мають бути не змінені, а повністю замінені!..
  • структура війська має бути трансформована у два види: основне військо та федеральні загони.

Детально:

  1. Всі мають йти до війська на кількамісячні вишколи — як діяти в час газового, радіаційного, бактеріалогічного отруєння навколишнього середовища, як діяти в час бомбардувань, як рятуватися на відкритій місцевості, як збиратися в гурти після якоїсь катастрофи, як допомагати тощо. Без зброї, без суто військових навчань, стрілянини, бійок і так далі. “Альтернативна служба” — це навіть не служба, а звичайна бесплатна робоча сила і нічого спільного з військом вона не має. Нехай пробачать мені свідки Єгови та адвентисти, які, якщо мені не зраджує пам’ять, єдині, хто офіційно не служить у війську через релігійні переконання!
  2. Коли зникне тотальний страх перед тим, що “мого синочка будуть в армії бити діди”, виникне бажання у справді фізично та психологічно здорових людей займатися військовою справою, адже насправді мало є підлідків-хлопців, які не люблять бавитися у напіввійськові ігри, та немала кількість є підлітків-дівчат, які теж з захватом це люблять. Обов’язкові військові вишколи (пункт 1) якраз і покажуть, хто має до цього хист, а хто ні.
  3. Якщо звання “полковник” ще є українським, то всі решта, включно з “сержантом”, “майором”, “генерал-лейтенонтом”, “комбатом” і так далі — ні. Мають бути старі українські звання: чотовий, ройовий, отаман, гетьман, полковник і так далі. Те саме стосується уніформи та назв військових частин.
  4. Тут, я так думаю, зрозуміло. Є головне військо, і є полки — львівський-личаківський, львівський-галицький, < ...> волинський-ковельський, волинський-горохівський < ...>, буковинський-чернівецький, буковинський-вижницький < ...>, тернопільський-чортківський тощо. Така будова війська допоможе створювати частини, в яких будуть пліч-о-пліч кум-брат-сват-сусід, тобто військо неефемерне, а “своє”.