відрізок дороги від Західного Бугу до Христинополя нагадав фільми про пригоди в джунглях
а що найцікавіше — достатньо перехати на “волиньський” бік річки і починається (або ж закінчується — залежно з якого боку дивитися) прекрасно асфальтований шлях, і така ситуація уже близько року!
“волиньський” взяв у лапки, бо це умовно волиньський, історично Волинь простягається значно південніше — аж до Белза.

ганьба галицькому автодору! крадуть, собаки

продовження теми про реконструкцію стадіона “скіф”
щоразу, коли до Львова приїздить якийсь хороший знайомий чи товариш, гуляємо Личаковом і обов’язково відвідуємо Личаківський парк
стадіон виглядає тепер зовсім інакше, не так, як у минулий раз:

швидко будують, грамотно, певно це данєцкіє, або турки македонські
стадіон має для мене неабияке значення, ціла третя чверть одного навчального року тут минула; скільки книжок я тут перечитав — огого! ще необмінно зроблю світлини, коли його повністю збудують…

що таке розум?

розум — це уміння робити правильний вибір з-поміж кількох (у тому числі неправильних), він “з’являється” у людини з часом

тобто розум це те саме що й (правильний) життєвий досвід; якщо раз ти опікся праскою, то наступного разу ти вчиниш розумно і не будеш її хапати голими руками.

що таке мудрість?

що таке мудрість я вже писав…

і пропоную новий філософський термін — життєвість.

що таке життєвість?

життєвість — це щось окреме від розуму та мудрості, бо розумним ти стаєш рано чи пізно, мудрим — якщо не просто реагуєш на подразнення, а й думаєш над тим, як уникнути їх у майбутньому, то “життєвим” ти можеш бути одразу — одразу від найперших свідомих своїх днів.

іньшими словами — це дар, це уміння завжди приймати правильні рішення, це уміння бачити свій шлях у житті, уміння робити правильний вибір.

от у мене такого нема

ще кілька фото зробив собі на пам’ять
глобальний ремонт ві Львові! личаківська вулиця в депресії, більшість магазинів закрито (або через те, що руху немає, або через те, що неділя)

… на якийсь гламурний, квітковий )))))

рай, пекло, чистилище
давайте знову спробуємо подумати логічно (навіть не будемо користуватися Біблією, хоча у цій Книзі чітко написано, що потойбіччя не існує)

• якщо існує потойбічний світ (наприклад, рай), то навіщо нам життя на землі?
• якщо існує потойбічний рай, то чому у всіх живих істот (у людей також) такий сильний інстинкт самозбереження?
• якщо існує потойбіччя, то чому ніхто не хоче помирати, чому передчуття смерті для людини є протиприроднім?
• врешті-решт, чому якась утрата для людей є такою тяжкою?

серіал дедвуд, загальний опис

cеріал абсолютно несхожий ні на один з тих кількох десятків, які я дивився протягом останніх років, чи переглядаю зара.

коротко — вестерн, розлого — наднове місто на “дикому заході” з його “золотою лихоманкою”, жадобою до грошей, жінок, влади.

має неймовірне поєднання негативних рис людей, таких як: підлість, хтивість, пихатість, злопам’ятність та мстивість, жадоба грошей та влади — з одного боку, і великодушність, ввічливість, делікатність та благородство — з іньшого.

характери героїв змальовані неймовірно яскраво, немає ні одного персонажа, який би був схожий на іньшого — усі вони різні, часто — несподівані і це додає серіалові шарму, загадки; гра акторів просто зачаровує!

почерпнув з нього дуже багато: починаючи від того, як людина бореться за своє, закінчуючи тим висновком, що завше є вибір — чи лишитися людиною, чи стати свинею.

актори

брутальний ел сверінджер, місцевий “дон” та власник салуна:

кохання ела сверінджера, за сумісництвом — шльондра в його салуні:

страшні салунні шльондри, які проте користуються немалим попитом серед місцевого бидла:

бандерша з конкуруючого салуна:

власник конкуруючого салуна:

колишній учасник конкуруючого салуна:

вишукана дамочка з вищого світу, яка овдовіла і одночасно розбагатіла та її прекрасні цицьки

такі цицьки я тільки двічі бачив у своєму житті! клас:

татко-альфонс, якому благородний тімоті оліфант настріляв у табло:

а ось і сам він — благородний тімоті оліфант у ролі власника крамниці:

просто якийсь мутний чел:

американський еквівалент чекіста — також холодне серце та вправні руки:

пурєдний вуйко невідомо звідки:

місцевий проповідник, як і має бути — трохи не в собі:

місцевий лікар — “страшний ззовні, добрий в середині”:

бидлобаба, п’є горівку з пляшки, матюкається і навіть не знає, що можна сякатися у хусточку: