як не дивно, але перше моє знайомство з хубастенк’ом (попереджаю одразу, що ніякого глибокого сенсу в назві колективу немає), як і з більшістю сучасних труЪ-метал-рок-колективами, почалося з радіо ультра.
це була пісня “різон”, оперативно заліз в контакт і стягнув кліп; потішила сумна бузька соліста-япошки.
чимось він мені нагадав майлза з серіалу “лост“.

історія колективу

[читати усе! ...]

озвучу тільки найбільш відомі та “випробувані на власній шкурі” так чи інакше.
отже, проти абетки:

теократія

все вирішують попи.
приходе найголовніший піп з-поміж “своїх попів” і говоре: “мені бозя сказала, щоб ви мені збудували ще одну віллу”, колгоспники виповзли зі сараїв та пішли будувати нову віллу.

фашизм

все вирішує слуга народу, тобто вождь.
виходе такий слуга і каже своїм господарям: “вишикувалися, рівняйсь, струнко, взяли вилка та лопати та поїхали для <<загального блага>> копати картоплю”!
колгоспники повиповзали з халабуд, сіли на вантажівку та поїхали до сусідів копати картоплю.

монархія

все вирішує коханка монарха.
на щастя монарху (нащадку якогось успішного грабіжника старих часів) не тре самому виходити до народу, для цього є який-небудь “паж” (читай: коханець монарха).
виходе паж і каже, що сонцеликому терміново тре збудувати новий палац, колгоспники дружньо йдуть будувати новий палац.

лібералізм

день перший: зібралися колгоспники, набили писок чужому вождю, забрали всі гроші, розійшлися колгоспники.
день другий: прийшли колгоспники вчорашнього вождя, набили писок вождю перших колгоспників, забрали всі гроші та розішлися.

комунізм

(читай: фашизм).

корпоратократія

зібралися вожді та й думають, що робити з колгоспником.

демократія

колгоспники зібралися та обрали собі вождя (далі читай: фашизм).

анархія

день перший: колгоспники зібралися, розпили пляшку горівки, набили писок тим колгоспникам, які не пили горівку, пішли спати.
день другий: читай “день перший”.

не буду казати, що саме навело мене на таку думку (так-так, доктор хаус 11 серія 6-го сезону, ).
в нашому житті були миттєвості, коли якась інша людина робила нам каку і через це доля мінялася, ми втрачали шанс, життя розвивалося за іншим “сценарієм”.
чи варто пам’ятати про це?
може навіть варто вимагати якусь моральну компенсацію?
чи просто помститися, забрати частинку чужої долі і забути?

майже чую слова про те, що “ми саме такі є, завдячуючи отаким випадковостям”, але мені така філософія не подобається.
я думаю, що ми такі, які є, зовсім не тому, що хтось робив каку чи щось з нами траплялося випадково.
ми були би такими самими і без втручання інших людей.

хоча погоджуюся з тим фактом, що хороші та співчутливі люде — ті, хто сам пережив якесь горе і погані, заздрісні, егоцентричні ті, кого все життя тільки пестили та розважали.

гуляв я нині на левандівку, і коли вже нарешті закінчитсья зима і всі дівчата почнуть роздягатися почнеться весна?

вулиця виговського, львів (звісно)

левандівський міст весь у гімні у всій красі

а це власне саме — знаменита левандівка

найголовніша (тобто центральна) вулиця левандівки — сяйво повітряна!

а це левандівський ліс парк

пс.

“біла гидота лежит під вікном, я ношу шапку, шкарпетки вовняні …” — як воно мені набридло!!!

про метробабок сказано вже багато, але розповім про власну “класифікацію”.

отже, види метробабок, класифікація:

- колобудинкова
- паркова
- транспортна
- базарна
- вулична

найгірша — як це не дивно — колобудинкова, це та метробабка, яка все про всіх знає і в потрібний час зможе вам накакати.
транспортна також не надто приємний екземпляр: любе пхатися, наступати на ноги, дивитися з осудом, який плавно переростає в злість, на того, хто на її думку має поступитися місцем.
найліпша метробабка — паркова, яка в парку сидить з іншими метробабками, та говоре “про життя”; каку робе тільки вибірково — наприклад, скейтерам, які можуть кататися неподалік (перевірено на власному досвіді).

характеристика

хто такі метробабки?
метробабки (термін придуманий москвичами) — це бабки, яких всюди повно, і які поводяться так, ніби їм усі є винні; звісно, що “наші” метробабки відрізняються від “їхніх” (наші ліпші; гггг).

пс.

увага! не плутати з жінками похилого віку!

чи я правильно розумію наше законодавство — припустімо на вулиці до тебе причепилися якісь гопи, то ти повинен отримати люлєй на горіхи, а після того звернутися до поліцаїв, щоб вони покарали цих гопів “з’ясували причини та зробили висновки”.
у разі якщо ти сам “покараєш гопів”, то ти хуліган та правопорушник; і якщо тебе виправдають (ключове слово: якщо), то ти ніби-то вважаєшся героєм.
ппц; якесь воно — законодавство це — абсурдне.

неприємно, панство.
наші поліцаї два роки тому закрили інфопорнстор, а вчора російські поліцаї закрили торент-сру (що цікаво: “дочірній” порно-торент залишився на своєму місці — в інтернеті за тією самою адресою).
а ще нині на торентсі виклали нову серію “лоста”, і тепер я не можу її завантажити :’( (хоч і не почав дивитися новий сезон, але все одно неприємно — від самої думки, що немона; гггг).
новій українській владі, я так думаю, тре висловити якусь … ноту протесту — бо якщо на вибори нового президента всім інтернет-залежним було переважно начхати, то закриття торрента — це те саме, що у дитини забрати улюблену забавку… ггггг.
всім же відомо, що комп’ютерники — шо діти малі, а до цього списку можна ще додати фанатів різних серіалів, ігр, музики, прону ецетера.

пс. щоб бути точним, зауважу: торент-сру не “закрили” у прямому сенсі слова, а тільки позбавили “жирного” домену, про який мало хто не чув, тому власники переїхали за новою адресою: rutracker.org
ппс. а ще мій інтернет-провайдер останню добу проводе якісь експерименти; якщо коротко — невдала доба якась.