щойно! 11 листопада 2011 року, 11 година 11 хвилина 11 секунда…

магія цифр

проходив кілька разів коло оголошення: “виготовлення та встановлення дверей”

вирішив якось зайти, взяти флаєр або візитку (оптимально: з адресою сайту), вдома собі подивитися на дозвіллі

зайшов, і ось репліки, які почув одну за другою:

• закрийте двері, бо холодно, чи ви не бачите, що тут палиться?
• вийдіть, зараз я людину відпущу і ви зайдете

на питання “у вас є флаєр чи візитка” спершу жіночка зависла, судячи з виразу обличчя — просто не розуміла, що я від неї хочу, потім показала якийсь клаптик паперу і спитала “а навіщо воно мені”?

я відповів, що мені цікаво, яку продукцію вони пропонують

прозвучала феноменальна відповідь:

• зараз я людину відпущу, тут поруч склад, підемо туди і я вам покажу, що у нас є

на питання про адресу сайту вона знову спершу зависла, а потім знову сказала, що в них є склад (і якщо я зачекаю [за дверима], то вона мені все там покаже)

запам’ятайте ці двері, це маленький куточок СРСР ві Львові )))))

є така відома в певних інтернетних колах людина, як міцгол тхе вебмастер

прославилася ця людина “брутально-серйозним ставленням до Синів Авраама” (дуже їх не любе і у всіх світових проблемах винить)

детально про нього можна почитати, наприклад, тут: міцгол

так ось, нині побачив рекламу на нюстудіо:

лінк веде на сайт http://old.booknik.ru/interactive/bigViks/?id=34608

відповідно, або рекламіст дуже і дуже тонкий троль, або тупий, як пробка

різнокольорові шоколадки, цукерки, жувачки та різна дрібнота

факт, не кожен міг собі дозволити щодня (в будь-який час) просту жувачку; ві Львові зі шоколадом не було проблем, але той шоколад не мав “товарного вигляду”, коли його хочеться купити тільки через блискучу яскраву упаковку та й з усіх “батончиків” пропонувався тільки один вид, який компанія по“рошен”ко назвала “батон”:

вода у пляшках

мова не про різні газ-бульки на кшталт кока-коли, пепсі, живчика чи соковинки, а про просту (не обов’язково мінеральну) воду

в СРСР шипучку можна було купити або в сифоні (ціну не пригадаю, здається, копійок 10-15) або в автоматі ціною в 1 копійку за стакан; зара нікого не здивуєш продажем води, бо її повно усюди: миргородська, поляна квасова, плосківська, різного роду джерельна тощо

телефон

і знову мова не про звичний для кожного мобільний, а про раритетний стаціонарний телефон; в СРСР люде перебували роками на черзі, щоб його їм встановили, а про те, щоб можна подзвонити на вуличний телефон ми дізналися з голівудських фільмів (зара є така можливість, але кому воно тре?)

побутова, музична, офісна, комп’ютерна техніка

комп’ютерну техніку вперше побачив (і мав змогу “поклацати” на клавіатурі) ще в 91-у, тобто вона була, але перший-ліпший купити її не міг; що ж стосується решти, то для купівлі тре було також стояти в черзі

іномарки

технічно для українців майже усі автомобілі були іномарками, за виїмком ЗАЗ і пізньої “волинянки”, але фактично машину, яку було виготовлено за межами СРСР, могли собі дозволити одиниці: всесоюзні співаки, актори, науковці

газети та журнали

“правда”, “ізвєстія”, “львівська правда” (сучасний, до речі, “Високий замок”) та ще з десяток ідеологічно заангажованих видань — це не є вибір, вибір є зара, можна купити будь-який погляд на події, за виїмком хіба відвертого порно (або може я щось просто не знаю) ))))

яскравий одяг

в СРСР з одягом та взуттям не було проблем, його було повно; одяг був теплий і досить зручний, але сірий і позбавлений смаку; взуття було повно у львів’ян, завдяки фабриці “прогрес”, з якісним мештами, черевиками, кросівками проблем не було, але знову ж таки — коли випускали якусь нову модель, то в ній ходило пів міста!

ставлення до грошей

на це питання моя думка абсолютно цілком стовідсотково суб’єктивна. мені здається, що люде почали розуміти, що таке гроші, і як від них все залеже — і власний добробут зара, і добробут сім’ї в майбутньому, і ставлення до тебе сусідів, і далеке майбутнє твоїх дітей

давно ніц не писав про маздайку (так, ще досі подекуди нею користуюся, дякуючи за це афтерстепові, який обіцяв допомогти рік тому і пів року тому, але не склалося)

написав я колись про те, як корисно можна використовувати праву кнопку мишки, у тому числі, створювати ярлички

є ще простіший метод!

отже, відкриваємо папку, ярлик до якої хочемо створити, натискаємо на верхній лівий кутик:

і просто стягуємо курсор туди, де тре розмістити ярлик:

відпускаємо, і вуаля — свіженький ярличок:

запам’яталася ця пісня тим, що коли вперше почув, то подумав — дівчата співають
кінець 90-х; чи мені здається, чи справді автор цієї пісні був натхнений піснею десятирічної давності?

про C & C Music Factory можу багато і ностальгічно розповісти

наприклад, про те, що мені, підлітку, шалено подобалася мулатка з кліпу Things That Make You Go Hmmmm…

то були прекрасні в музичному плані часи, фанерщики Milli Vanilli, Stakka Bo, dr.Alban, 20 Fingers ft. Gillette ецетера ецетера…

негри ще не придумали свій комерційний бридкий гангста-реп, у кліпах показували струнких мулаток, а не сракатих негритянок

музика була весела, життєрадісна, позитивна, а не про тяжку долю “афроамериканців”, які усе своє життя живуть на державну допомогу в негритянських районах та з причини хронічного ледарства не йдуть працювати, а стріляють один в одного.

C & C Music Factory — Take A Toke

пс. дякую “старому” “допінчуковському” каналу ICTV, що дав змогу дивитися сучасні відеокліпи!