яке почуття найбільше може вразити людину?

яке почуття найбільше може вразити людину, чи який душевний прояв однієї людини — найбільше вразе іншу?
кохання, ненависть, злість, підлість, доброта?
список можна продовжувати довго, і кожне з цих почуттів може сильно вразити (шокувати, здивувати, розчулити, збентежити, засмутити тощо) іншу людину, але яке ж почуття найбільше?
я переконаний, що це самопожертва, щира, безкорислива самопожертва — коли людина жертвує чимось своїм\собою заради іншої, то це викликає найбільшу бурю в душі цієї іншої людини*.

можливо тому, що це почуття, почуття самопожертви не є чимось звичайним у наш час?
і чи не тому саме це почуття є основним в Біблії?

* зрозуміло, якщо ця інша людина не є останнім покидьком. :)

знайшов кумедний відеоролик: як змінювалися звуки віндовса, починаючи від дос і закінчуючи вістою

янукович: 9 959 898 голосів (48,49 %)
тимошенко: 9 415 472 голосів (45,84 %)

дані з 5-го каналу, 7-30 за київським часом.
пс. невже тимошенко так просто здасться?..

три дурних дауна три дорс даун.

3 Doors Down

давно збирався написати про них.
але все якось руки не доходили (доходили, доходили, на острові про них згадував) часу не вистаРчало на детальне оповідання про цей супер-колектив. :)
так ось!
група існує вже дуже давно, випустила купу чудових пісень, але просто так сталося, що у нас не надто добре його (цей колектив) знають…
чи може це просто я не надто добре знаю?
менше з тим.
поґуґлив, наша рідна солов’їна педівікія — зроуміло — нічого про них не знає, а в братній російській тільки кілька рядків, а от в дружній буржуйській англійській — інформації значно більше! :)

педівікія

[http://ru.wikipedia.org/wiki/3_Doors_Down]

[читати усе! ...]

“нічого не робити”, “байдикувати”, “сподіватися на диво, не докладаючи жодних зусиль”.
на жаль, я так і не знайшов, хто є автором цього виразу..
припускаю, що вираз є дуже старий, бере початок в ті часи, коли плавання морем залежало тільки від вітру….

викликає певне нерозуміння (читай: неприязнь), що велика кількість постів у блогах присвячені саме блогам\сайтам\форумам.
шляк трафляє, коли з десяти постів — три про твітер, два про “мій новий сайт” чи “оновлення на блозі”, дві копіпасти, два — фільм, який я подивився і (нарешті!) один пост на вільну тему…

від якого часу люде перестали носити капелюх?

зара навіть у зимовий час можна побачити людей без головного убору; та що там казати — я також не люблю зимою ходити в капелюсі, дратує він мене.
а в літній період взагалі мало хто носе, хіба в якості частини іміджу чи захисту від сонця (без цього влітку таки важко).
але не секрет, що раніше (у ті патріархальні часи, коли й каменувати могли) вийти на двір без капелюха було тотожним вийти на двір голяка, ще й досі бабки жінки з непокритою хусткою головою (чи правильно написати головою хусткою? ) не мають права заходити до церкви (чи я щось плутаю? чи то в міні-спідниці заходити не можна? )

так от!
я думаю, що в нас ви сисиєрі процес обезкапелюшування почався значно раніше “цивілізованих країн”; ще в 20-30-і роки молодь, працюючи на плантаціях в полі вже дозволяла собі бути без хустки чи капелюха, хоч це і не було масовим.
пригадуємо навіть футболістів (о_О), які в полі бігали в модних аеродромах-кепочках…
в “цивілізованих країнах” процес декапіталізації декапелюшизації почався орієнтовно в 40-50-х роках, і пов’язаний був з буремними поствійськовими роками та гребенеподібними зачісками 50-х…

у 60-х роках усі захоплювалися вже бітлзом та роллінг-стоунзом, вже було “не до капелюхів”, тре було хаєрами трясти, щоб усі бачили.
про мегапатлаті 70-і та еспериментальні 80-і і говрити немає чого, капелюх там був суто для прикраси, і навіть не як елемент одягу (приклад: слеш з ганс-н-роузесу; голий до пояса, волохатий і макітра).
у 90-х вже можно бути лисим та мати тату на чолі потилиці, вже капелюх не потрібен взагалі.

джина лолобриджида

джина лолобриджида не є найяскравішим прикладом даного “дослідження”, просто вродлива жінка з “тих років”. вибачєйте.