:)

так, ще не бачив, хоч і завантажив акуратно їх з торента.
треную силу волі!
не буду дивитися аж доти, доки не з’являться в пабліку всі серії (включно зі заключним піздєцом заключною, епохальною!).

чи може подивитися?!

ні-ні, я не про користь сну, не про те, що він важливіших за їжу, бо голод людина стерпить легше аніж відсутність сну…
я про те, який вплив на людину має сон…
загалом — трапевтичний, це ніби безкоштовна розвага для нашого мозку, а якщо людина має багату уяву — то ого-го-го!.. :)
тому сновидіння (а я саме про них) — це безкоштовний подарунок безхвостим мавпам вищим ссавцям від матінки-природи (якої ще матінки? мама може бути тільки одна!) мачухи-природи Бога!..

думаю: без сну наше життя було значно (!) сіріше. :(

не було шо робити, пішов до “сільпи”шукати пригод на одне місце чай купляти…

далека дорога до “сільпи”

церква коло шекспіра

шекспір коло церкви

чорний-чорний ліс коло “південного”

власне — сам “південний”

ще раз “південний”

фейл: закрита брама до “сільпо”

нині гугля повідомила, що третього лютого було народжено відомого художника-ілюстратора.
українська педівікія, як це не дивно, ніц про нього не розповіла, але є братська російська.

педівікія

норман роквелл (англ. Norman Percevel Rockwell) (3 лютого 1894, ню-йорк, штат ню-йорк — 8 листопада 1978, стокбридж, штат масачусетс) — американський художник та ілюстратор.
його роботи користуються популярністю в сша, протягом чотирьох десятиріч він ілюстрував обкладинки журналу The Saturday Evening Post (321 обкладинки).

біографія

норман роквелл народився у 1894 році в ню-йорку, у 14 років поступив до ню-йоркскої школи мистецтв (The New York School of Art (перед тим The Chase School of Art), а через два роки перейшов до національної академії дизайну (The National Academy of Design).
дуже скоро, однак, він перевівся до творчої групи Art Students League, де учився у томаса фогарті та джорджа бріджмана.
наставляння фогарті в області ілюстрування підготували роквелла до його першого комерційного замовлення.
у бріджмана він научився технічним засобам, на які він покладався всю свою довгу кар’єру.
до роквелла успіх пришов швидко.
своє перше замовлення, чотири різдв’яні листівки, він намалював у п’ятнадцятирічному віці.
будучи ще підлітком його найняли головним художником у Boys’ Life, офіційне видання бойскаутів гамерики.
орієнтовно в той самий час роквелл почав успішну кар’єру вільного художника, постійно отримуючи безліч замовлень на ілюстрації для молодіжних журналів.
коли роквеллу виповнився 21 рік, він створив власну студію.
дуже швидко у нього почали замовляти роботи такі видання, як Life, Literary Digest та інші.
близько року згодом роквелл створив свою першу журнальну обкладинку для видання The Saturday Evening Post.
ілюстратор завжди високо цінував цей журнал, відгукуючись про нього, як про найточніше дзеркало американського життя.
період 30-40 років виявився найбільш плідним у кар’єрі ілюстратора.
разом з дружиною та трьома синами роквелл переїжджає з ню-йорка до невеликого містечка арлінгтон в штаті вермонт.
зміна місця проживання відобразилася і на роботах роквелла: він став усе більше уваги приділяти зображенню американського життя у невеликих містечках.
у 1943 році, натхнений виступом президента франкліна рузвельта в конгресі, роквелл створив свою знамениту серію картин “американські свободи” (“Four Freedoms”).
у розповсюдженій у сша атмосфері прихильності до демократичних цінностей ці роботи, які принесли роквеллу ще більшу відомість, об’їздили з виставками усю країну, а отримані від виставок кошти (130 млн дол.) пішли на військові потреби.
однак в цьому ж році у роквелла сталася велика біда: його студія в арлінгтоні повністю згоріла, а разом з неї і велика кількість його робіт.
у 1953 році роквелл разом із сім’єю переїхав до стокбриджа, штат массачусетс, де він продовжував неухильно працювати, створюючи багаточисленні ілюстрації, постери, рекламні роботи та багато іншого.
у 1960 році, завдяки наполегливій праці, в якій роквеллу допомогав цого син томас, художник опублікував автобіографічну книгу під назвою “My Adventures as an Illustrator”.
обкладинку книги прикрасила одна з найбільш відомих рабіт роквелла — потрійний автопортрет, що зображав його за роботою.
у 1963 році роквелл перестав співпрацювати з The Saturday Evening Post та почав малювати для журнала Look.
протягом 10-річної співпраці з цим виданням роквелл створив велику кількість ілюстрацій, які відображають його світосприйняття та світогляд.
він ілюстрував матеріали, присвячені громадянському праву, боротьбі зі злиднями та дослідження космоса.
на початку 70-х років роквелл довірив свої роботи історичному товариству Old Corner House Stockbridge, яке згодом стало музеєм (музей нормана роквелла), названим його іменем.
а в 1970-му художник удостоївся почесної нагороди: президентскої медалі свободи (Presidential Medal of Freedom) за свої яскраві та характерні зображення американського життя.

найбільш відомі картини роквелла

— Scout at Ship’s Wheel (1913)
— Santa and Scouts in Snow (1913)
— Boy and Baby Carriage (1916)
— Circus Barker and Strongman (1916)
— Gramps at the Plate (1916)
— Redhead Loves Hatty Perkins (1916)
— People in a Theatre Balcony (1916)
— Cousin Reginald Goes to the Country (1917)
— Santa and Expense Book (1920)
— Mother Tucking Children into Bed (1921)
— No Swimming (1921)
— The Four Freedoms (1943)
— Freedom of Speech (1943)
— Freedom to Worship (1943)
— Freedom from Want (1943)
— Freedom from Fear (1943)
— Rosie the Riveter (1943)
— Going and Coming (1947)
— Bottom of the Sixth (1949)
— Saying Grace (1951)
— Girl at Mirror (1954)
— Breaking Home Ties (1954)
— The Marriage License (1955)
— The Scoutmaster (1956)
— Triple Self-Portrait (1960)
— Golden Rule (1961)
— The Problem We All Live With (1964)
— New Kids in the Neighborhood (1967)
— The Rookie
— Judy Garland (1969)
— російські школярі (1967)

малюнки цього видатного художника мало хто не бачив

норман роквелл, автопортрет

знову двійка, американський варіант

норман роквелл, фінансова криза

норман роквелл, американський ранок

норман роквелл, Fact & Fiction

норман роквелл. пінап.

ps. про пінап розкажу завтра. :)

свого роду продовження теми.
ми живемо для того, щоб виправляти після когось помилки, але одразу робимо свої — після нас їх виправлятимуть нащадки і так без кінця….
безкінечне коло альфа-версій, бета-версій, реліз-кандидатів, патчів, та нових альфа-версій.

що таке: “природній магнетизм” (”тваринний магнетизм”)?

насправді мене зацікавило саме словосполучення, адже магнетизм — це властивість переважно заліза.
найпростіше пояснення виникнення такого словосполучення (природній магнетизм), це те, що люди притягують одне одного завдяки якимсь своїм зовнішнім чи внутрішнім якостям.
насправді це зовсім не так.
такому словосполученню ми завдячуємо одному “алхіміку” — пану фрідріху антону месмеру!..

фрідріх антон месмер

педівікія говоре:

фрідріх антон месмер (нім. Friedrich Anton Mesmer; франц. месмер; народився 23 травня 1734—помер 5 березня 1815) — юдейський цілитель, котрий знову відкрив та використав на практиці той магнетичний флюїд (як пафосно! чи не правда?) у людині, який називали тваринним магнетизмом, а з того часу — месмеризмом (гммм).
народився у швабії у 1734 р. та помер у 1815. він був посвяченим членом братств “Fratres Lucis” та “лукшура” (“луксора”), або єгипетського відгалуження останнього.
саме рада “луксора” вибрала його — згідно указам “великого братства” — для дії у XVIII сторіччі в якості їх чергового провідника, якого послали в останній чверті кожного сторіччя для просвітництва невиликої частини західних народів — окультному знанню.
саме знаменитий сен-жермен спостерігав за розвитком подій у цьому випадку; а пізніше каліостро був посланий для допомоги, але після зроблених кількох помилок, більш чи менш рокових, його було відізвано.
з цих трьох людей, які спершу вважалися шарлатанами, месмера уже реабілітовано.
виправдання двох інших скоро відбудеться.
месмер заснував у 1783 р. “орден всесвітньої гармонії”, в якому, вважається, вчили лише тваринному магнетизму, але насправді в ньому роз’яснювали вчення гіппократа, методи стародавніх асклепіїв, храмів сцілення, а також безліч інших окультрних наук.

лікування магнітом

ось саме з цього явища і виникло словосполучення “природній магнетизм” та “тваринний магнетизм”, оскільки месмер на початках своєї кар’єри використовував звичайний магніт, якому присвоював цілющі властивості.
з часом він усвідомив, що магніт тут ні до чого, а лікує він людей завдяки гіпнозу та навіюванню.
але слово поступово стало називним.