зникло в хаті світло

немає інтернету

у темній печері сиджу я )))

отакий стан колії на початку (найліпшої вулиці на Землі ) Личаківської:

даруйте за непристойність

є такий спорт клуб “мандарин”, а оце випадково побачив:

до речі, заодно його і порекламую:

спорт клуб “мандарин” у Львові

• зал зі станками
• зал для гімнастики
• боксерський зал
• зал для пінг-понгу
• масажний кабінет
• душові
• сауна (сауни немає, це спорт клуб, а не чорт-зна-шо)
• гарний колектив!

тепер у мене дві (радіо) мишки та дві клавіатури

лишилося купити ще дві руки ))))

ворон було, ну, просто ппц;

таке враження, що вони зі львівського звалища усі до Тернополя мігрували (бо там годують ліпше?!)

реальність визначити неможливо, але я спробую — для цього необхідно покладатися на треновану пам’ять

пам’ятати те, що ти бачив/бачиш і перевіряти, чи воно “на місці”

“за москалів” трамвай коштував три копійки, тролейбус чотири, “звичайний” автобус п’ять, “експрес” десять, а “маршрутне таксі” — п’ятнадцять

в останні роки існування СРСР проїзд у трамваї, тролейбусі та “звичайному” автобусові став коштувати п’ять копійок

завдяки тому, що вартість проїзду в громадському транспортові була невелика, трамвайно-тролейбусне управління не надто переймалося контролем проїзду — покладалося на чесність людей та на справність компостерів; максимум, що загрожувало “зайцеві” — висадка на наступній зупинці, це вже в останні роки ввели штрафи, якими все одно не багато людей переймалося; за виїмком певно тільки водіїв маршруток — ті ще з часів есересера були зажерливими )))))

можна було, наприклад, закомпастувати квиток в останню мить або ж мати готовий квиток, бо якщо постійно користувався одним і тим самим маршрутом, то зібрати усі квитки з нього було геть не важко

не зважаючи на мізерну вартість квитка (ніби-то мізерну, бо 3-5 копійок — це були таки гроші, коробка сірників коштувала одну копійку, маленька булочка “а ля” макдональдс — три копійки, її так в народі й називали — “булочка за три копійки”, шклянка квасу чи солодкої газ-бульки теж коштувала три копійки), їх намагалися використовувати кілька разів — як мінімум двічі, або й навіть тричі

для цього необхідно було прокомпастований квиток намочити та пропрасувати

так от в ті часи дехто, наприклад, я))), колекціонував компостерні відбитки — їздили в трамваях та тролейбусах та проклацували собі чисті листочки

зара навіть не уявляю, кому таке колекціонування може бути цікавим

хоча … я ж збираю жувачку[2], пепсіколові корки та іньший різний непотріб, може і відбитками цими хтось досі захоплюється )))