замість преамбули:

так, я додивився всі серії…
і мені ні трохи не соромно, бо цікаво було, чи все-таки перестануть персонажі тупити і поводитися, ніби дошкільнята-клоуни в пісочниці…

тупизна персонажів навіть не дивує, абсурдність “героїв” — це щось надзвичайне!..
ось, наприклад, передостання серія третього сезону, коли розповідають про те, що мамаша-петреллі хотіла отруїти папашу-петреллі — головного “негідника” і “злодія” серіалу!.. бо папаша-петреллі вирішив для своїх цілей позбутися старшого синулю…
такий собі професор моріарті, доктор зло…

для того, щоб він не здогадався, не прочитав її думок, що вона задумала “коханого чоловіка” отруїти — мамаша-петреллі привела до хати “гаїтянина”, який блокує усі неймовірні властивості і вміє стирати спогади…

вона папашу траванула, той майже зкопитився, але тут раптом прийшов натан петреллі, заради якого ця “темна справа” і задумувалася, і побачив татуся на підлозі, подзвонив у швидку, татуся забрали, врятували, заховали, всіх надурили….

нащо, питається?!!!

чому така тупизна з боку мамаші-петреллі?
взяла би вона і прикатрупила папашу-петреллі, а “гаїтянин” стер би спогади синулі натанчика….

підсумую: увесь цей дебілізм з фентезі (“борат”: такой дібі-і-ілізм (і це тре ще руками показувати)) потрібно було прибрати зі серіалу “герої” і тільки тоді “оце” трохи “потягне” на сучасну “санта-барбару”…

1. чому герої називаються “героями”, якщо більшість з них повні закомплексовані дебіли?
2. чому герої чинять по-тупому: адже якщо людина починає відчувати в собі якусь силу — вона не божеволіє і не намагається її позбутися!
3. чому всі носяться з ідеєю врятувати світ, адже ніякої потреби в цьому немає? потреба виникає тільки згодом…
4. чому деякі “герої” мають типові проблеми з психікою: роздвоєння особистості, галюцинації, нав’язливі ідеї?
5. чому між серіями немає гармонії та послідовності?

після того, як почав дивитися серіал “загублені” (лост, астацца в живих), то думав, що ліпшого серіалу вже не буде…
я не помилився, “загублені” є найліпшим серіалом з тих, які я бачив, але “дихають у потилицю” ще кілька: “втеча з в’язниці”, “декстер” і “доктор хаус”…

кожен з цих серіалів є найліпший у своєму жанрі…

загублені — містика та фентезі…
втеча з в’язниці — гостросюжетний трилер…
декстер — чорна, але тим не менше, романтична комедія…
доктор хаус — гостросюжетний трилер-драма з неймовірними діалогами…

доктор хауз — серіал про харизматичного лікаря-діагноста, який єдиний може поставити правильний діагноз, тоді, коли всі решта вже буквально опустили руки…
його методи незвичні та — що казати! — суперечать медичним правилам…
його характер — саркастичний, цинічний, навіть брутальний, він каже в лице людям те, що він про них думає, задовольняє усі свої забаганки будь-якими доступними методами: відвертий шантаж, обман, хитромудрі комбінації та маніпуляція людьми, і що найцікавіше — завжди досягає своєї мети.

але парадокс (для наївних людей): його люблять, його поважають, ним захоплюються і беруть за приклад!..
насправді парадоксу ніякого немає: він просто щира людина, без фальші, це саме та риса, якої бракує майже всім людям…
і крім цього — він надзвичайно розумний та проникливий, “бачить людей наскрізь”!..

чому серія є моя улюблена?..
та дуже просто: кадді (головний лікар, керівник доктора хауса) танцює стриптиз в його наркотичних фантазіях…