Пошук за тегом “філософія”

є така приказка, що з певною особою не сіли би на одному гектарі “по великому”… (пардонтє за такий пошлий вираз)… думаю, що це дурня повна — бігти цілий гектар, щоб цейвот… інша справа — потиснути руку, тобто виявити повагу до людини… якщо відкинути усіх наших політиків, з якими я б на одному гек… тьфу… яким [...]

є думка, що мешканці міст контактують один з одним більш тісно, ніж мешканці сіл… тобто відстань при спілкуванні є меншою… пояснюють це тим, що міщани постійно є серед людей (громадський транспорт, ліфт, підземні переходи тощо), а селяни мають можливість “вийти в чисте поле”… дивно, але моя думка є протилежна — саме завдяки згаданим чинникам міщани [...]

“підсвідомість”, “внутрішній голос”, “друге я”… цю частинку нас називають різними словами, інколи у мене виникає думка, що це ніби наш (у моєму випадку — мій) двійник… ні, не антипод, а скоріше такий самий як я, але тільки з трошки іншим кутом зору… що це — підсвідомість?.. багато списів зламано через це; є люди, які пояснюють [...]

така романтична тема… пам’ять уже не та, дякую сашкові, який на це звернув увагу, коли ми дуркували два дні тому… ) не пам’ятаю цілі роки, події, які були, в яких я брав участь, бешкетував, просто вчився, гуляв, зустрічався з людьми, сварився з однолітками та батьками, крав яблука в сусідів, цілими днями купався на озері чи [...]

хоч людина і народжується невинною, але щоб вона почала співпереживати іншим — вона має опектися… парадокс… найбільші сволочі та егоцентрики — ті, кого усе життя носили на руках батьки, пестили, усе дозволяли і на все закривали очі… подивишся на людину, вона уся така біла та пухнаста, поспілкуєшся і розумієш, що це рідкісна сволота… і як [...]

наскільки ми привикаємо до навколишнього?… наскільки швидко ми від нього відвикаємо?… улюблені речі — горня, сорочка від бена шермана, гади від доктора мартенса, кепочка, телефон, ручка тощо — це наше, і ми віддаємо це неохоче, втрачати такі дурнички неприємно… а навколишнє?.. наскільки швидко ми звикаємо до нової квартири, нових сусідів, нового міста, нової вулиці, нового [...]

злапав себе на думці, що не вмію брехати… коли грав у карти в “брехуна”, то завжди програвав; часто буває, що ліпше сказати неправду, бо добра з цього буде більше — і тяжко… коли людина бреше — напружується на кілька ділянок мозку більше, ніж коли каже правду… але це тільки до того часу, коли людина не [...]