Крамола
Приготуйтеся, добродії, зараз почну писати нехороші речі про українське. Усім українолюбам зі загостреним почуттям справедливості не раджу читати наступні рядки.
Нищення українського російською царською владою
Припустімо, що царська влада досягла би свого -- чи виграли б люди від цього? Так, виграли, бо “одна мова, одна держава” -- це завжди позитив, весь світ в усіх галузях виробництва прагне до уніфікації -- “одна мова, одна держава” це і є уніфікація.
Хтось скаже “ми би втратили культуру”. Не зовсім так, як показала історія, культура нікуди не зникає безслідно, навіть якщо її нищать варварськими методами -- культуру ці варвари запозичують. Гоголь, Короленко і ти ди і ти пи -- українці за походженням, які розвивали російську культуру.
Чи правильно зробив австрійський губернатор Стадіон, коли “знайшов” русинів?
Для Австрії -- безумовно так, для русинів (українців) -- не все так однозначно. Руська шляхта фізично і психологічно мігрувала до Польщі, лишилися селяни, яких гнітили тому, що вони селяни, а не тому, що вони русини (українці), відповідно їм -- селянам -- ні холодно й не жарко, хто їх гнітить -- польська шляхта, чи комуністичні “старші брати” зі сходу, чи “справжні арійці” зі заходу.
Що потрібно простій людині?
Потрібне матеріальне благополуччя, тому якою мовою вона розмовляє не має великого значення, як приклад -- міграція українців за кордон та небажання мільйонів тих, хтор лишився вчити мову пращурів, бо а нафіга -- ліпше вчити світову (наприклад, російську).
То чи існує український народ?
Парадоксальне питання?
Ні, насправді не парадоксальне; давайте подивимося. Галичина -- територія, яка була найбільш незалежницька за часів Київської Русі, першою від’єдналася, першою була окупована, сюди тікала аристократія з наддніпрянщини, тут виник спротив полякам у 20-у сторіччі, який переріс в спротив комуністам. Волинь -- сусідня територія, але ж наскільки індеферентна! Закарпаття -- “колиска народів”. Буковина -- чи то орумунені українці, чи то обукраїнені румуни плюс гуцули. Поділля, Південна Україна, Слобожанщина, Донбас -- російськомовні землі, де ще трішки пам’ятають, що вони ніби-то українці. Наддніпрянщина, Полтавщина, Чернігівсько-Сіверськаа земля -- чув, що на цих землях користуються “справжньою українською мовою”, гггг.
Українського народу не існує!
Зараз витворюєтсья щось цілком нове -- російськомовні люди з українською вимовою, геканням, українськими фразеологізмами, часто -- падонківським сленгом та ностальгією за втраченою імперією.
Які ж прогнози?
Сподіваюся, що я помиляюся, але два покоління і Україну можна буде спокійно називати Украінай; думаю, що галичани будуть останніми на цьому човні. Як варіант (є такий парадокс) -- якщо окремі неукраїнці щось захочуть міняти в Україні. Прикладів багато: Франко, батько якого був не зовсім й українець, Клен, Леся Українка, Могила, Кривоніс, Тимошенко (смішно, але і вона не зовсім українка), Скоропадський, Бунін, Маяковський тощо.
